Тест на стилі гумору Р. Мартіна

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

26.08.2025

(Humor Styles Questionnaire, HSQ)

Цей тест — не авторський інструмент, а український переклад опитувальника про стилі гумору (Humor Styles Questionnaire, Р. Мартін та колеги).
Я підготувала його українською, щоб зробити доступним для ширшої авдиторії, зацікавленої у темі психології гумору та самопізнання.

Важливо: цей переклад не є стандартизованим чи апробованим у професійній практиці.
Ви можете сприймати його як інструмент самодослідження — можливість подивитися на власний стиль гумору збоку, побачити, що вас підтримує, а що іноді може заважати у спілкуванні.

Тест складається з 32 тверджень, по вісім для кожного стилю.
Відповідайте за шкалою від 1 до 5:
1 – зовсім не згоден / 5 – повністю згоден.


Твердження тесту

Підтримуючий гумор

  1. Я використовую гумор, щоб створювати теплу атмосферу у компанії.

  2. Часто жартую, щоб розвеселити друзів.

  3. Коли інші засмучені, я намагаюся підняти їм настрій жартом.

  4. Я можу пожартувати, щоб зняти напруження у важкій ситуації.

  5. Інші люди вважають мене дотепним.

  6. Мені подобається розповідати жарти, які змушують усіх сміятися.

  7. Я часто використовую гумор, щоб зробити спілкування приємнішим.

  8. Людям подобається мій гумор.

Самоіронічний гумор

  1. Коли стається щось погане, я намагаюся побачити в цьому смішне.

  2. Я можу пожартувати над власними помилками.

  3. Часто дивлюся на складні ситуації з іронією.

  4. Мені легше справлятися зі стресом, коли я жартую з самого себе.

  5. Навіть у проблемах я знаходжу щось смішне.

  6. Я сміюся зі своїх невдач.

  7. Уміння пожартувати допомагає мені ставитися до життя простіше.

  8. Я часто жартую над власними слабкостями.

Агресивний гумор

  1. Я іноді використовую сарказм, щоб підколоти інших.

  2. Мені подобається жартувати з друзів, навіть якщо вони трохи ображаються.

  3. Якщо хтось помиляється, я можу пожартувати з цього.

  4. Мої жарти іноді виглядають грубуватими.

  5. Я можу використати жарт, щоб підкреслити недоліки інших.

  6. Іноді мій гумор буває різким.

  7. Я сміюся над помилками інших людей.

  8. Інші часом кажуть, що мій гумор занадто колючий.

Самопринижуючий гумор

  1. Я часто жартую, применшуючи власні здібності.

  2. Мені легко жартувати над собою, навіть якщо це виставляє мене у поганому світлі.

  3. Інколи я використовую гумор, щоб знецінити свої успіхи.

  4. У компанії я можу пожартувати на власний рахунок, щоб розсмішити інших.

  5. Я часто сміюся над собою, навіть якщо це несправедливо.

  6. Мені простіше пожартувати зі своїх помилок, ніж серйозно про них говорити.

  7. Люди сміються з моїх жартів про мене самого.

  8. Інколи я спеціально жартую так, щоб виставити себе недотепним.


Опис результатів

Підтримуючий гумор — показує, наскільки ви вмієте створювати теплу атмосферу, піднімати настрій і підтримувати інших. Це найбільш ресурсний стиль гумору, який зміцнює довіру та зв’язки.

Самоіронічний гумор — здатність сміятися зі своїх труднощів. Допомагає знижувати рівень стресу, підтримує емоційну гнучкість і не знецінює себе.

Агресивний гумор — схильність жартувати за рахунок інших. Іноді виглядає дотепно, але часто руйнує стосунки і створює напругу.

Самопринижуючий гуморжарти на власний рахунок, які можуть приховувати невпевненість або потребу в прийнятті. Такий стиль знижує самооцінку, навіть якщо інші сміються.


У результатах ви побачите, який стиль проявляється найчастіше.
Це не діагноз і не вирок — лише можливість побачити себе збоку:
що у вашому гуморі є ресурсом і підтримкою,
а що, можливо, варто переглянути для власного комфорту й здорових стосунків.

Якщо вам цікаво, як саме ви жартуєте, зверніть увагу на:

Чотири стилі гумору: у чому різниця?

Коли гумор дорівнює ресурс?

Наші останні статті

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих рідко обмежується лише медикаментами чи психотерапією. У статті розповідаємо, з яких ланок складається підтримка при СДУГ, як поєднуються медикаментозне лікування, психоедукація, психотерапія та зовнішні опори, і чому саме їхня спільна робота допомагає поступово будувати повсякденне життя з урахуванням особливостей нервової системи.

16.07.2026

Допомога при СДУГ у дорослих: з чого вона складається

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих — це мережа підтримки, яка складається з кількох напря...

СДУГ у дорослих часто виглядає зовсім не так, як у дитинстві. Гіперактивність може стати менш помітною, зате на перший план виходять труднощі з організацією, пам'яттю, плануванням і повсякденними справами. Саме тому багато людей роками не впізнають у себе синдром дефіциту уваги та гіперактивності, хоча вже давно живуть із його проявами.

У статті розбираємося, чому симптоми СДУГ змінюються з віком, як формуються компенсації та зовнішні опори, чому дорослий СДУГ часто залишається непоміченим і що насправді стоїть за фразою «я просто завжди так роблю». Про виконавчі функції, адаптацію нервової системи та довгий шлях, який проходить людина, навчаючись жити зі своїми особливостями.

08.07.2026

Як виглядає СДУГ у дорослих

Більшість людей досі уявляють людину з СДУГ як дитину, яка не може всидіти на місці, перебиває в...

Майбутнє завжди містить частку невизначеності. Але чому одні люди у відповідь починають усе контролювати, інші уникають рішень, треті шукають підтримки, а хтось знаходить опору у власному досвіді чи гуморі? Справа не в характері, а в тому, як психіка намагається повернути відчуття стійкості.

У статті розбираємося, як психологічні захисти допомагають переживати невизначеність, чому самі по собі вони не є проблемою та коли починають обмежувати наше життя. Поговоримо про психологічну гнучкість, резильєнтність, стратегії подолання і про те, як терапія допомагає не позбутися звичних способів реагування, а поступово розширити їхній репертуар.

25.06.2026

Що робить психіка, коли майбутнє невідоме

Щодня ми стикаємося з невизначеністю, хоча часто навіть не помічаємо цього. Ми не знаємо, як про...

Гіперконтроль часто сприймають як надмірну відповідальність, перфекціонізм або любов до порядку. Але за постійною потребою все контролювати нерідко стоїть не сила характеру, а спроба нервової системи впоратися з тривогою, травматичним досвідом або життям у невизначеності.

У статті розбираємося, чому виникає гіперконтроль, як він пов'язаний із втратою відчуття опори, чому зустрічається при травмі, СДУГ, ОКР і тривожних розладах та чому його неможливо просто «відпустити» силою волі. Про внутрішній контроль, захисні механізми психіки та те, як у терапії поступово з'являються нові опори, завдяки яким потреба постійно контролювати життя стає меншою.

17.06.2026

Що таке гіперконтроль і чому він виникає

Гіперконтроль — це стан постійного внутрішнього контролю, у якому людина не може достатньо...