Чотири стилі гумору: як ми жартуємо, коли нам боляче, та як розпізнати токсичність

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

25.08.2025

Гумор — це один із найпоширеніших невротичних захистів, який допомагає нам уникати надто сильних емоцій

Що таке стилі гумору і чому ми обираємо той чи інший?

Гумор може бути легким і підтримуючим, а може — різким і руйнівним.
Психологи, які досліджують психологію гумору, звертають увагу не лише на те, чи ми жартуємо, а й на як саме.
Канадські науковці Род Мартін і колеги виділили чотири стилі гумору, і кожен з них впливає на емоційне здоров’я та наші стосунки з іншими.

Адаптивні стилі: гумор як підтримка та спосіб зближення

1. Підтримуючий гумор

Це вміння жартувати так, щоб піднімати настрій собі й іншим.
Людина вносить легкість у спілкування, знімає напруження, створює відчуття близькості.
Такий ресурсний стиль гумору підтримує емоційний контакт.

Приклад: коли в черзі всі нервують, ви кидаєте доброзичливий жарт — і атмосфера стає теплішою.

2. Самоіронічний гумор

Це здатність бачити смішне у власних труднощах без знецінення себе.
Самоіронія допомагає приймати недоліки й зменшувати драматичність ситуацій.
Це теж форма здорової емоційної регуляції.

Приклад: «Я знову переплутав зум-лінк… принаймні цього разу не увірвався на дитячий урок йоги».

Деструктивні стилі: коли жарт стає зброєю або захистом від болю

3. Агресивний гумор

Це жарти за рахунок інших — сарказм, висміювання, приниження.
Іноді він може здаватися дотепним, але часто залишає післясмак образи та дистанціює від людей.
Такий стиль частіше є захисною реакцією, а не способом підтримки.

Приклад: колега помиляється, а хтось додає: «Ти точно не виспався? Чи завжди так?»

4. Самопринижуючий гумор

Коли людина постійно жартує на власний рахунок, применшує свої успіхи чи здібності.
Зовні це може виглядати кумедно, але часто приховує внутрішню невпевненість або потребу в прийнятті.

Приклад: «Мене поставили виступати, але ви не чекайте нічого цікавого, я ж ні на що не здатний».

Жоден стиль не буває «чистим» — ми всі користуємося різними залежно від ситуації.
Але зазвичай у кожного є той, що проявляється найчастіше і впливає на психологічний клімат у стосунках.

Як зрозуміти, що гумор у стосунках став токсичним?

Межа між дружнім підколюванням та психологічним тиском часто дуже тонка. Головний маркер токсичного гумору — відчуття після жарту.

  1. Об'єкт жарту — ваша особистість, а не ситуація. Якщо партнер висміює ваші риси характеру, зовнішність або цінності, це агресивний стиль, що має на меті знизити вашу самооцінку.

  2. Жарт при сторонніх. Токсичний гумор часто використовується як легальний спосіб принизити партнера публічно («Та я ж просто пожартував, чого ти така ображена?»).

  3. Ігнорування вашого «Стоп». Якщо ви кажете, що вам неприємно, а людина продовжує або звинувачує вас у відсутності почуття гумору — це газлайтинг.

Пам’ятайте: здоровий гумор (афіліативний) — це коли сміються разом з вами, а токсичний (агресивний) — коли сміються над вами.

Завтра я поділюся тестом, який допоможе визначити ваш провідний стиль гумору.
Це цікава нагода подивитися на себе збоку і зрозуміти,
як саме ваші жарти впливають на інших — і на вас самих.

Якщо вам цікаво дослідити власне почуття гумору, почитайте ще:

Тест на стилі гумору Р. Мартіна

Коли гумор дорівнює ресурс?

Наші останні статті

Маскінг допомагає адаптуватися до очікувань інших, але часто має свою ціну. Постійний самоконтроль, напруження і спроби відповідати зовнішнім вимогам можуть поступово призводити до виснаження, тривоги та втрати контакту з власними потребами.

У статті — про наслідки маскінгу і перші кроки відновлення: як помічати ситуації, де він виникає, повертати увагу до тіла, зменшувати внутрішній тиск і створювати умови, в яких не потрібно постійно «тримати маску». Про поступове знайомство з собою без самопримусу і зайвих вимог.

05.06.2026

Як впоратися з наслідками маскінгу: перші кроки відновлення

Маскінг — це спосіб адаптації, коли людина підлаштовує свою поведінку під очікування інших...

Як завершити терапію і як сказати про це психологу, якщо є сумніви, страх або відчуття провини. У статті — про те, коли з’являється бажання завершити, як зрозуміти свій стан і чому важливо не зникати мовчки. Про завершення як частину терапевтичного процесу і спосіб опори на себе.

30.04.2026

Як завершити терапію: що сказати терапевту і чи потрібно це робити правильно

Багато хто замислюється, як завершити терапію і як правильно сказати про це психологу — ос...

Завершення терапії — це не просто кінець, а окремий етап роботи. У статті — про те, як виглядає цей процес, чому важливо не зникати мовчки і що саме дають завершальні зустрічі. Про стосунок із терапевтом, досвід зворотного зв’язку і можливість винести з цього зв’язку щось своє.

20.04.2026

Як виглядає завершення терапії і чому воно важливе

Завершення — це не обов’язково крапка. Частіше — кома. Місце, де ви трохи довш...

Терапія для нейровідмінних дорослих часто виглядає інакше, ніж очікується на початку. У статті — про те, коли взагалі з’являється тема нейровідмінності, як змінюється фокус роботи і чому важливо не «підлаштовуватися під норму», а зрозуміти власні особливості. Про РДУГ, аутичний спектр і поступове відновлення контакту з собою.

16.04.2026

Як проходить терапія для нейровідмінних дорослих

На початку терапії про нейровідмінність зазвичай не йдеться. Під нейровідмінністю я маю на уваз...