Чотири стилі гумору: як ми жартуємо, коли нам боляче, та як розпізнати токсичність

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

25.08.2025

Гумор — це один із найпоширеніших невротичних захистів, який допомагає нам уникати надто сильних емоцій

Що таке стилі гумору і чому ми обираємо той чи інший?

Гумор може бути легким і підтримуючим, а може — різким і руйнівним.
Психологи, які досліджують психологію гумору, звертають увагу не лише на те, чи ми жартуємо, а й на як саме.
Канадські науковці Род Мартін і колеги виділили чотири стилі гумору, і кожен з них впливає на емоційне здоров’я та наші стосунки з іншими.

Адаптивні стилі: гумор як підтримка та спосіб зближення

1. Підтримуючий гумор

Це вміння жартувати так, щоб піднімати настрій собі й іншим.
Людина вносить легкість у спілкування, знімає напруження, створює відчуття близькості.
Такий ресурсний стиль гумору підтримує емоційний контакт.

Приклад: коли в черзі всі нервують, ви кидаєте доброзичливий жарт — і атмосфера стає теплішою.

2. Самоіронічний гумор

Це здатність бачити смішне у власних труднощах без знецінення себе.
Самоіронія допомагає приймати недоліки й зменшувати драматичність ситуацій.
Це теж форма здорової емоційної регуляції.

Приклад: «Я знову переплутав зум-лінк… принаймні цього разу не увірвався на дитячий урок йоги».

Деструктивні стилі: коли жарт стає зброєю або захистом від болю

3. Агресивний гумор

Це жарти за рахунок інших — сарказм, висміювання, приниження.
Іноді він може здаватися дотепним, але часто залишає післясмак образи та дистанціює від людей.
Такий стиль частіше є захисною реакцією, а не способом підтримки.

Приклад: колега помиляється, а хтось додає: «Ти точно не виспався? Чи завжди так?»

4. Самопринижуючий гумор

Коли людина постійно жартує на власний рахунок, применшує свої успіхи чи здібності.
Зовні це може виглядати кумедно, але часто приховує внутрішню невпевненість або потребу в прийнятті.

Приклад: «Мене поставили виступати, але ви не чекайте нічого цікавого, я ж ні на що не здатний».

Жоден стиль не буває «чистим» — ми всі користуємося різними залежно від ситуації.
Але зазвичай у кожного є той, що проявляється найчастіше і впливає на психологічний клімат у стосунках.

Як зрозуміти, що гумор у стосунках став токсичним?

Межа між дружнім підколюванням та психологічним тиском часто дуже тонка. Головний маркер токсичного гумору — відчуття після жарту.

  1. Об'єкт жарту — ваша особистість, а не ситуація. Якщо партнер висміює ваші риси характеру, зовнішність або цінності, це агресивний стиль, що має на меті знизити вашу самооцінку.

  2. Жарт при сторонніх. Токсичний гумор часто використовується як легальний спосіб принизити партнера публічно («Та я ж просто пожартував, чого ти така ображена?»).

  3. Ігнорування вашого «Стоп». Якщо ви кажете, що вам неприємно, а людина продовжує або звинувачує вас у відсутності почуття гумору — це газлайтинг.

Пам’ятайте: здоровий гумор (афіліативний) — це коли сміються разом з вами, а токсичний (агресивний) — коли сміються над вами.

Завтра я поділюся тестом, який допоможе визначити ваш провідний стиль гумору.
Це цікава нагода подивитися на себе збоку і зрозуміти,
як саме ваші жарти впливають на інших — і на вас самих.

Якщо вам цікаво дослідити власне почуття гумору, почитайте ще:

Тест на стилі гумору Р. Мартіна

Коли гумор дорівнює ресурс?

Наші останні статті

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих рідко обмежується лише медикаментами чи психотерапією. У статті розповідаємо, з яких ланок складається підтримка при СДУГ, як поєднуються медикаментозне лікування, психоедукація, психотерапія та зовнішні опори, і чому саме їхня спільна робота допомагає поступово будувати повсякденне життя з урахуванням особливостей нервової системи.

16.07.2026

Допомога при СДУГ у дорослих: з чого вона складається

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих — це мережа підтримки, яка складається з кількох напря...

СДУГ у дорослих часто виглядає зовсім не так, як у дитинстві. Гіперактивність може стати менш помітною, зате на перший план виходять труднощі з організацією, пам'яттю, плануванням і повсякденними справами. Саме тому багато людей роками не впізнають у себе синдром дефіциту уваги та гіперактивності, хоча вже давно живуть із його проявами.

У статті розбираємося, чому симптоми СДУГ змінюються з віком, як формуються компенсації та зовнішні опори, чому дорослий СДУГ часто залишається непоміченим і що насправді стоїть за фразою «я просто завжди так роблю». Про виконавчі функції, адаптацію нервової системи та довгий шлях, який проходить людина, навчаючись жити зі своїми особливостями.

08.07.2026

Як виглядає СДУГ у дорослих

Більшість людей досі уявляють людину з СДУГ як дитину, яка не може всидіти на місці, перебиває в...

Майбутнє завжди містить частку невизначеності. Але чому одні люди у відповідь починають усе контролювати, інші уникають рішень, треті шукають підтримки, а хтось знаходить опору у власному досвіді чи гуморі? Справа не в характері, а в тому, як психіка намагається повернути відчуття стійкості.

У статті розбираємося, як психологічні захисти допомагають переживати невизначеність, чому самі по собі вони не є проблемою та коли починають обмежувати наше життя. Поговоримо про психологічну гнучкість, резильєнтність, стратегії подолання і про те, як терапія допомагає не позбутися звичних способів реагування, а поступово розширити їхній репертуар.

25.06.2026

Що робить психіка, коли майбутнє невідоме

Щодня ми стикаємося з невизначеністю, хоча часто навіть не помічаємо цього. Ми не знаємо, як про...

Гіперконтроль часто сприймають як надмірну відповідальність, перфекціонізм або любов до порядку. Але за постійною потребою все контролювати нерідко стоїть не сила характеру, а спроба нервової системи впоратися з тривогою, травматичним досвідом або життям у невизначеності.

У статті розбираємося, чому виникає гіперконтроль, як він пов'язаний із втратою відчуття опори, чому зустрічається при травмі, СДУГ, ОКР і тривожних розладах та чому його неможливо просто «відпустити» силою волі. Про внутрішній контроль, захисні механізми психіки та те, як у терапії поступово з'являються нові опори, завдяки яким потреба постійно контролювати життя стає меншою.

17.06.2026

Що таке гіперконтроль і чому він виникає

Гіперконтроль — це стан постійного внутрішнього контролю, у якому людина не може достатньо...