Невротичні захисти: коли ми вже можемо себе впіймати

Вікторія Бельговська

09.09.2025

Психіка кожної людини має власні механізми психологічного захисту від надто сильних емоцій.
У дитинстві ми користуємося простими, примітивними захистами — запереченням, фантазуванням, ідеалізацією.
Для маленької дитини цього цілком достатньо, адже вони справді рятують від почуттів, які ще неможливо витримати, і від ситуацій, з яких неможливо вийти.

Але з віком зростає наша внутрішня свобода діяти і вибирати, і цей процес супроводжується формуванням нового рівня — невротичних захистів.
Вони з’являються тоді, коли психіка вже розвинена настільки, що здатна визнавати внутрішній конфлікт і водночас пом’якшувати його гостроту.

На цьому рівні механізми захисту стають складнішими: ми вже частково визнаємо проблему, але намагаємось знизити інтенсивність тривоги або болю.
Замість того, щоб стикатися з емоцією напряму, ми створюємо проміжний простір — діємо, пояснюємо, жартуємо, намагаємось тримати все під контролем.

Так народжується ілюзія безпеки: “Я щось роблю, отже, впливаю на ситуацію”.
І саме в цьому — подвійність невротичних захистів. Вони і допомагають, і віддаляють від справжнього контакту з собою.

Особливість невротичних захистів

Їх можна помічати.
Ми здатні впіймати себе на думці:
— «здається, я занадто раціоналізую»,
— «я втекла у справи, щоб не думати про важливе»,
— «я жартую, бо боюся сказати, що мені боляче».

Тобто ми вже усвідомлюємо, що включається психологічний захист, і можемо вибрати — залишити його чи спробувати бути чеснішими з собою.

Приклади поширених невротичних захистів

1. Іронія та знецінення
Замість сказати «мені боляче» чи «це важливо для мене» — ми кидаємо жарт або саркастичну фразу.
Гумор знімає напругу, але віддаляє від справжніх емоцій і потреб.
Фрази «пішло — то й не потрібно» або «і добре, що так сталося» часто звучать як уникання вразливості.
Контрольне запитання: чи я зараз справді жартую, чи намагаюся не зустрічатися з болем?

2. Втеча в зайнятість
Робота, серіали, нескінченні зустрічі — усе, аби не зупинятися й не відчувати внутрішню порожнечу.
Ззовні це виглядає як енергійність, але всередині — уникання емоцій.
Контрольне запитання: що я відчую, якщо просто зупинюся?

3. Надконтроль (гіперконтроль)
Коли ми прагнемо керувати всім — розкладом, стосунками, навіть емоціями інших людей, — це створює ілюзію стабільності.
Але постійний контроль виснажує, позбавляє свободи і спонтанності.
Контрольне запитання: чи справді ситуація потребує моєї участі, чи я просто приборкую тривогу?

Чому важливо знати про ці механізми

Невротичні захисти допомагають нам витримати життя, коли воно здається надто складним.
Вони не роблять нас слабшими — навпаки, показують здатність психіки до емоційної регуляції.

Але щоб жити повніше, їх важливо помічати.
Бо саме усвідомлення повертає свободу — відчувати, ризикувати, творити, бути живою.

Якщо помічати свої захисти важко, у цьому може допомогти психотерапія — простір, де без осуду можна побачити, як саме психіка намагається вас оберігати.

Здатність “зловити” себе в моменті — ознака зрілої психіки. Про те, що допомагає перейти від реакції до усвідомлення:
→ Чому невротичні захисти плутають з характером?
→ Захисти вищого рівня: коли внутрішніх ресурсів вистачає
→ Як перестати контролювати все і почати довіряти собі