Це вже минуло: про флешбеки

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

16.11.2025

Іноді все ніби спокійно. День, як день. Аж раптом — щось перемикається.
Рука торкається чогось — і тіло стискається, мов від удару.
Хтось щось каже — і в голові провалля, серце б’ється, як навіжене, у грудях тривога, а світ стає далеким і дивним.
Це може бути флешбек — реакція нервової системи на травматичний досвід, яка нагадує дисоціацію або раптовий перехід у стан «бий-біжи-завмри».

Флешбек — це не спогад. Не думка “я пам’ятаю, як...”.
Це переживання, таке саме сильне, як тоді, коли це сталося вперше. Наче минуле знову стало реальністю, а травматична пам’ять бере гору над теперішнім.

Як розпізнати, що це флешбек?

  • Стан “не тут і не зараз” — ніби вас вирвало з теперішнього моменту. Це типово для ПТСР і кПТСР.

  • Сильна тілесна реакція (паніка, заціпеніння, дрижання, біль у тілі) без видимої причини.

  • Втрата орієнтації в часі: не розумієте, де ви і який зараз рік.

  • Внутрішні стани безпорадності, сорому, жаху або відрази, які не відповідають ситуації.

  • Раптовий тригер — звук, запах, слова — який автоматично повертає у минуле.

Флешбек — це не “вигадка” і не “істерика”. Це спосіб, у який нервова система, що досі не вірить у емоційну безпеку, намагається захистити вас.

Що може допомогти в моменті:

1. Назвати, що відбувається
“Це флешбек. Це минуле. Я вже в безпеці.”
Це перший крок до саморегуляції.

2. Заземлення
Повільно торкнутися п’яти речей навколо себе, відчути підлогу під ногами, назвати кольори в кімнаті. Це класична техніка стабілізації.

3. Дихання
Повільний видих довший за вдих.
Якщо важко — просто спостерігайте за диханням, не намагаючись його змінити.

4. Тіло
Натиснути п’ятами в підлогу, стискати й розтискати кулаки, обійняти себе або загорнутись у щось важке й м’яке — усе це заспокоює реакцію нервової системи.

5. Після
Знайдіть щось стабільне — людину, музику, улюблений аромат, теплу їжу.
Дайте собі час повернутись у “тут і тепер”.

І найважливіше — не залишатися наодинці.
Флешбек — це сигнал, що всередині є щось непрожите, незагоєне.
Якщо таке трапляється часто або сильно — варто звернутися до фахівця.

Це не “занадто”, не “дрібниця”.
Це про турботу. Про відновлення контакту з собою. Про шлях до безпеки.

Читайте також:

Наші останні статті

Стаття про мікротравми та меншинний стрес, з якими стикаються ЛГБТ+ люди: відкидання, сором, напруження та страх бути собою. Про наслідки для тіла й психіки та про те, що допомагає повернути внутрішню опору.

01.12.2025

Особливі травми ЛГБТ+ людей

Травма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...

Стаття про те, чому травма повторюється, як працюють тригери та цикли травматичних реакцій, і що допомагає повертатися в безпеку та виходити з цього замкнутого кола.

30.11.2025

Чому травма повторюється: цикли та тригери

Травма — це не просто подія з минулого, яку можна «закрити». Часто вона повтор...

Стаття про те, що таке чоловіча травма, звідки вона береться та як проявляється. Про емоційне навантаження, рольові очікування, гнів, втому й тілесні симптоми. І про шлях до відновлення без сорому та тиску.

29.11.2025

Що таке травма: досвід чоловіків

Про чоловічу травму говорять рідко. Частіше — мовчать. Травма у чоловіків зазвичай не прий...

Стаття про те, що таке травма, які бувають її види та чому наслідки для жінок часто пов’язані з тілом, межами й нервовою системою. Про способи м’якого відновлення та повернення до себе.

28.11.2025

Що таке травма: види та наслідки для жінок

Іноді травма — це не про катастрофу. Іноді — про роки, коли не можна було плакати, б...