КПТСР

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

18.09.2025

(комплексний посттравматичний стресовий розлад) — це коли ти ніби вже й забула, як було важко, а потім щось випадкове нагадає — і все знову накриває.
Ти ніби в тут і тепер, але твоє тіло і мозок знову там — у тих ситуаціях, де було страшно, боляче, і ти не знала, що робити.
І в цей момент усе здається реальним, ніби ти переживаєш це наново, — навіть якщо минуло багато років.

Ти живеш звичайним життям — і все ніби гаразд.
А потім — запах, звук, місце — і знову моторошно, страшно, як тоді.
Ти не можеш це вимкнути.
Це як “режим виживання”, який вмикається сам.
Ти шукаєш пояснення — кажеш собі “напевно, просто поганий день”, — але приходить інший, і тебе накриває так само.
Іноді “поганих” днів більше, іноді менше.
Ти можеш змінити місто, країну, сказати собі: “все позаду”.
Але ось новий день — і ти знову там, де небезпечно, хоча розумом знаєш: зараз усе інакше.

Ти ніби потрапляєш у емоційний флешбек — стан, коли тіло й психіка переживають старий досвід так, ніби він відбувається зараз.
Це не просто “пригадати”.
Це — повторне проживання, яке виснажує.
Ззовні ти можеш виглядати спокійною, функціональною, але всередині — все ще там, у минулому.
Іноді ти ховаєш це навіть від себе, та все одно відчуваєш, як тінь минулого тебе переслідує.

І все одно ти йдеш далі.
Кожен день — наче маленька перемога.
Це не слабкість, а сила: знову й знову збирати себе, коли біль тягне назад.
Ніхто не бачить, скільки зусиль це коштує, але ти продовжуєш жити — попри все.

Іноді здається, що ніхто у світі тебе не зрозуміє.
Що про це соромно говорити.
Особливо, якщо біль здається “не достатньо серйозним”: “мене ж не били”, “іншим було гірше”.
Але найглибші травми часто не залишають синців.
Їх залишають слова, байдужість, тиша.
І тільки словами їх можна почати лікувати:
у терапії, у безпечному контакті, де тебе чують і бачать.
Бо — це не вирок.
Це історія виживання, яка заслуговує бути розказаною — і зціленою.

Комплексна травма формується, коли небезпека тривала надто довго. Робота з нею потребує терпіння, стабілізації й безпеки у стосунках:

Наші останні статті

Чому при СДУГ буває так складно просто взяти й почати, навіть якщо задача важлива і ви справді хочете її виконати? Прокрастинація при СДУГ може виглядати однаково, але за відкладанням дії можуть стояти різні процеси: труднощі із запуском і переключенням, нестача стимуляції, нечіткість задачі, складні емоції або звичка мобілізуватися лише з наближенням дедлайну.

У статті розповідаємо, що наука вже знає про зв'язок СДУГ і прокрастинації, а що поки залишається клінічним спостереженням і робочою гіпотезою. А також — як перейти від «я знову прокрастиную» до конкретного питання про те, що саме заважає почати дію в цій ситуації, і підібрати підтримку, яка відповідає реальній причині труднощів.

29.08.2026

Прокрастинація при СДУГ: чому я не можу просто взяти й почати?

Треба відповісти на важливий лист. Ви знаєте про нього, хочете відповісти й розумієте, що після ...

Що насправді стоїть за звичним «у мене погана пам’ять»? Забуті зустрічі, загублені ключі, втрата нитки розмови чи труднощі з усними інструкціями можуть бути пов’язані не лише з пам’яттю, а й з увагою, переключенням, сприйняттям часу та іншими виконавчими функціями.

У статті розбираємо, чим відрізняються робоча, довготривала та проспективна пам’ять, як можуть проявлятися труднощі з робочою пам’яттю при СДУГ і чому різні причини «забування» потребують різних способів підтримки. А також — як перейти від загального «я все забуваю» до конкретного спостереження, з яким уже можна працювати.

20.08.2026

У мене погана пам’ять чи щось інше?

«Я зайшла на кухню і забула, навіщо». «Мені сказали три речі, які потрібно ...

Чому навіть найкращі стратегії іноді перестають працювати? Часто справа не в тому, що календар, планер чи інша система підтримки стали гіршими, а в тому, що змінилися умови, у яких працює наша нервова система. Стрес, недосипання, перевтома чи сенсорне перевантаження можуть суттєво впливати на увагу, пам'ять і виконавчі функції.

У статті розповідаємо, чому ефективність будь-якої стратегії залежить від умов, як люди із СДУГ допомагають краще зрозуміти цей принцип і чому хороша система підтримки — це не безпомилкова система, а здатність адаптуватися до різних життєвих ситуацій. А також — як навчитися помічати стан власної нервової системи й заздалегідь планувати дії на випадок, якщо звична стратегія тимчасово перестане працювати.

14.08.2026

Чому навіть хороші стратегії можуть переставати працювати

«Невже потрібно знову шукати інший спосіб?» Я вже багато років користуюся Google ...

Чому люди із СДУГ так часто звинувачують себе навіть тоді, коли щиро намагаються впоратися із завданнями? Самозвинувачення при СДУГ нерідко є не наслідком низької самооцінки, а спробою психіки пояснити власні труднощі й повернути відчуття контролю.

У статті розповідаємо, чому ця стратегія здається логічною, але працює лише короткостроково, як особливості роботи виконавчих функцій при СДУГ впливають на формування самозвинувачення та чому психоедукація допомагає замінити постійну самокритику точнішим розумінням власної нервової системи. А також — як зміна способу пояснення своїх труднощів відкриває шлях до стратегій, які справді працюють.

07.08.2026

Чому люди із СДУГ так часто звинувачують себе

«Я ж знала, що потрібно зробити. Чому я знову цього не зробила?» Багато дорослих ...