КПТСР

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

18.09.2025

(комплексний посттравматичний стресовий розлад) — це коли ти ніби вже й забула, як було важко, а потім щось випадкове нагадає — і все знову накриває.
Ти ніби в тут і тепер, але твоє тіло і мозок знову там — у тих ситуаціях, де було страшно, боляче, і ти не знала, що робити.
І в цей момент усе здається реальним, ніби ти переживаєш це наново, — навіть якщо минуло багато років.

Ти живеш звичайним життям — і все ніби гаразд.
А потім — запах, звук, місце — і знову моторошно, страшно, як тоді.
Ти не можеш це вимкнути.
Це як “режим виживання”, який вмикається сам.
Ти шукаєш пояснення — кажеш собі “напевно, просто поганий день”, — але приходить інший, і тебе накриває так само.
Іноді “поганих” днів більше, іноді менше.
Ти можеш змінити місто, країну, сказати собі: “все позаду”.
Але ось новий день — і ти знову там, де небезпечно, хоча розумом знаєш: зараз усе інакше.

Ти ніби потрапляєш у емоційний флешбек — стан, коли тіло й психіка переживають старий досвід так, ніби він відбувається зараз.
Це не просто “пригадати”.
Це — повторне проживання, яке виснажує.
Ззовні ти можеш виглядати спокійною, функціональною, але всередині — все ще там, у минулому.
Іноді ти ховаєш це навіть від себе, та все одно відчуваєш, як тінь минулого тебе переслідує.

І все одно ти йдеш далі.
Кожен день — наче маленька перемога.
Це не слабкість, а сила: знову й знову збирати себе, коли біль тягне назад.
Ніхто не бачить, скільки зусиль це коштує, але ти продовжуєш жити — попри все.

Іноді здається, що ніхто у світі тебе не зрозуміє.
Що про це соромно говорити.
Особливо, якщо біль здається “не достатньо серйозним”: “мене ж не били”, “іншим було гірше”.
Але найглибші травми часто не залишають синців.
Їх залишають слова, байдужість, тиша.
І тільки словами їх можна почати лікувати:
у терапії, у безпечному контакті, де тебе чують і бачать.
Бо — це не вирок.
Це історія виживання, яка заслуговує бути розказаною — і зціленою.

Комплексна травма формується, коли небезпека тривала надто довго. Робота з нею потребує терпіння, стабілізації й безпеки у стосунках:

Наші останні статті

Чому після короткого повідомлення іноді так складно згадати, що ви робили до нього? Переключення уваги має власну ціну: навіть якщо нова дія займає лише хвилину, після неї мозку може знадобитися додатковий час, щоб відновити контекст попередньої задачі.

У статті розповідаємо, що відбувається під час переривань, чому складні задачі можуть особливо дорого переживати переключення і як зовнішні підказки допомагають залишити собі «дорогу назад». А також — як оцінювати не лише тривалість відволікання, а й ціну повернення до роботи та вирішувати, які саме частини своєї діяльності варто захищати від переривань.

04.09.2026

Чому після одного повідомлення я забуваю, що робила?

Ми вже говорили про те, де саме може губитися інформація, коли нам здається, що в нас «пог...

Чому при СДУГ буває так складно просто взяти й почати, навіть якщо задача важлива і ви справді хочете її виконати? Прокрастинація при СДУГ може виглядати однаково, але за відкладанням дії можуть стояти різні процеси: труднощі із запуском і переключенням, нестача стимуляції, нечіткість задачі, складні емоції або звичка мобілізуватися лише з наближенням дедлайну.

У статті розповідаємо, що наука вже знає про зв'язок СДУГ і прокрастинації, а що поки залишається клінічним спостереженням і робочою гіпотезою. А також — як перейти від «я знову прокрастиную» до конкретного питання про те, що саме заважає почати дію в цій ситуації, і підібрати підтримку, яка відповідає реальній причині труднощів.

29.08.2026

Прокрастинація при СДУГ: чому я не можу просто взяти й почати?

Треба відповісти на важливий лист. Ви знаєте про нього, хочете відповісти й розумієте, що після ...

Що насправді стоїть за звичним «у мене погана пам’ять»? Забуті зустрічі, загублені ключі, втрата нитки розмови чи труднощі з усними інструкціями можуть бути пов’язані не лише з пам’яттю, а й з увагою, переключенням, сприйняттям часу та іншими виконавчими функціями.

У статті розбираємо, чим відрізняються робоча, довготривала та проспективна пам’ять, як можуть проявлятися труднощі з робочою пам’яттю при СДУГ і чому різні причини «забування» потребують різних способів підтримки. А також — як перейти від загального «я все забуваю» до конкретного спостереження, з яким уже можна працювати.

20.08.2026

У мене погана пам’ять чи щось інше?

«Я зайшла на кухню і забула, навіщо». «Мені сказали три речі, які потрібно ...

Чому навіть найкращі стратегії іноді перестають працювати? Часто справа не в тому, що календар, планер чи інша система підтримки стали гіршими, а в тому, що змінилися умови, у яких працює наша нервова система. Стрес, недосипання, перевтома чи сенсорне перевантаження можуть суттєво впливати на увагу, пам'ять і виконавчі функції.

У статті розповідаємо, чому ефективність будь-якої стратегії залежить від умов, як люди із СДУГ допомагають краще зрозуміти цей принцип і чому хороша система підтримки — це не безпомилкова система, а здатність адаптуватися до різних життєвих ситуацій. А також — як навчитися помічати стан власної нервової системи й заздалегідь планувати дії на випадок, якщо звична стратегія тимчасово перестане працювати.

14.08.2026

Чому навіть хороші стратегії можуть переставати працювати

«Невже потрібно знову шукати інший спосіб?» Я вже багато років користуюся Google ...