Посттравматичний стресовий розлад і як його розпізнати

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

21.09.2025

ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) виникає після подій, у яких була загроза життю, здоров’ю або цілісності — своїй чи чужій. Це може бути аварія, насильство, війна, важке захворювання, втрата, або будь-яка ситуація, де психіка пережила шок і не встигла відновитися.

Для дітей критерії інші: навіть те, що дорослим здається «незначним», може сприйматися дитячою психікою як загроза виживанню. Різка сварка, приниження, відкидання, сильний переляк — усе це може стати травматичною подією й запустити реакцію стресу.

Іноді здається, що все вже позаду, але симптоми ПТСР залишаються — і це дезорієнтує.

Ознаки посттравматичного стресового розладу:
— нав’язливі спогади, флешбеки, сни, ніби все знову відбувається;
уникання людей, місць чи тем, які нагадують про травму;
— підвищена тривожність, здригування, постійна напруга в тілі;
емоційне оніміння, складність відчувати радість, близькість, інтерес;
— проблеми зі сном, пам’яттю, концентрацією;
дратівливість, спалахи гніву, внутрішнє занепокоєння;
— відчуття, що «я більше не я», відсторонення від себе чи тіла.

Важливо: не обов’язково мають бути всі симптоми одразу. І не завжди вони з’являються відразу після події — ПТСР може проявитися через кілька місяців або навіть рік.

Що допомагає:
— розуміння, що це реакція нервової системи, а не «слабкість» чи «вигадане»;
безпечний простір, де можна поступово говорити й проживати досвід;
психотерапія, особливо з фахівцями, які працюють із травмою (КПТ, EMDR, тілесно-орієнтовані підходи);
підтримка близьких: бути поруч, не тиснути, не квапити.

Посттравматичний стресовий розлад — це не вирок.
Це пам’ять, яку можна переписати.
Не стерти, але зробити її частиною минулого — а не теперішнього.

Симптоми травми часто виглядають як “дивна поведінка”, але це лише спосіб психіки впоратися з надмірним болем. Усвідомлення — перший крок до відновлення.
Емоційний флешбекПрийняття: коли психіка дозріває до миру з реальністюЩо таке травматерапія і кому вона потрібна

Наші останні статті

Завершення терапії — це не просто кінець, а окремий етап роботи. У статті — про те, як виглядає цей процес, чому важливо не зникати мовчки і що саме дають завершальні зустрічі. Про стосунок із терапевтом, досвід зворотного зв’язку і можливість винести з цього зв’язку щось своє.

20.04.2026

Як виглядає завершення терапії і чому воно важливе

Завершення — це не обов’язково крапка. Частіше — кома. Місце, де ви трохи довш...

Терапія для нейровідмінних дорослих часто виглядає інакше, ніж очікується на початку. У статті — про те, коли взагалі з’являється тема нейровідмінності, як змінюється фокус роботи і чому важливо не «підлаштовуватися під норму», а зрозуміти власні особливості. Про РДУГ, аутичний спектр і поступове відновлення контакту з собою.

16.04.2026

Як проходить терапія для нейровідмінних дорослих

На початку терапії про нейровідмінність зазвичай не йдеться. Під нейровідмінністю я маю на уваз...

Іноді в терапії зв’язок, який уже з’явився, ніби зникає. У статті — про те, чому це може статися, як відрізнити втрату контакту від складного етапу роботи і що робити в такій ситуації. Про розмову з терапевтом, страхи, які за цим стоять, і можливість відновити зв’язок або визнати його втрату.

10.04.2026

Що робити, коли зв’язок у терапії зник: як зрозуміти і що це означає

Це лякає. Бо все ж почалося: довіра, відкритість, опора. І раптом — щось змінюється. І з&r...

Здається, що все

06.04.2026

Як зрозуміти, що зв’язку в терапії немає

Іноді здається, що все нормально: терапевт чемний, розпитує, щось коментує. Але щось всередині н...