12.09.2025
Я психолог і я втомилася бути благообразноюСкільки можна бути гарною? Скільки можна бути терплячою, ввічливою, м’якою, тримати пау...
Read More
Вітаю, я Олександра Петра Пьойхьонен
Психотерапевтка. Мультимодальний, травмофокусований підхід Працюю з жінками, підлітками та представниками ЛГБТ-спільноти. Без шаблонів і повчань. У діалозі, бережно, по-людськи.
Освіта та підготовка:
- Психолог-консультант (базова освіта)
- Інтернатура з кризового консультування та травмотерапії (Regent University, Київ)
- Навчання з клінічної (медичної) психології, спеціалізація — патопсихологія
- 2 ступені навчання EMDR (право застосування у практиці)
- Дворічне навчання на супервізорку в мультимодальному травмофокусованому підході
Практика та професійні опори:
- Понад 5 років практики, більше 300 клієнток, близько 3750 годин консультацій
- Досвід роботи на Кризовій лінії для жінок з початку війни (з невеликою перервою) до сьогодні
- Веду кілька супервізійних груп
- Працюю під особистими та груповими супервізіями
- Регулярно обговорюю складні випадки з колегами
- Постійно вчуся й розвиваюся: відвідую семінари, беру участь у професійних заходах
Більше 10 років проходжу особисту терапію
Дотримуюсь етичного кодексу психотерапевта
Підхід у роботі:
Інтегративний, гуманістичний.
Підбираю інтервенції й підходи під людину й її запит.
Головний орієнтир — не теорія, а живий відгук і екологічність для клієнтки.
З якими темами звертаються найчастіше:
- депресія та емоційне вигорання
- тяжкі переживання та втрати
- труднощі з проживанням емоцій
- аб’юзивні стосунки
- пошук себе та своєї ідентичності
- наслідки травматичного досвіду
Тут можна:
- бути собою
- відчувати те, що відчуваєш
- не триматися з останніх сил
- не знати, з чого почати — і це нормально
Створюю простір, де можна дихати й бути собою.
Де вас не виправляють, не оцінюють і не кваплять.
Де замість «візьми себе в руки» — можна просто сісти й почати розбиратися. У своєму темпі.
Я розмовляю російською і повністю розумію українську мову.
Відгуки про психологиню
"Скажу честно - я боялась идти в терапию, никому не решалась довериться очень долго. Пока не познакомилась с Сашей. С первого взгляда подумала - это мой вариант, у нас может получится. И получилось. Прошло почти три года, которые не были легкими. Я несколько раз думала о том, чтобы уйти. Был период, когда я злилась на каждой сессии, и Саша это спокойно выдерживала. Были сомнения в том, что получается или вообще получится. Но Саша продолжала в меня верить. Теперь я чувствую, что готова идти вперед самостоятельно. Что изменилось? Наверное, я наконец поверила до конца в саму себя, научилась смотреть в зеркало с симпатией и приязнью. Усвоила, как не бегать по кругу, отслеживать свои реакции и выбирать лучший путь из возможных. Исчезла тревожность, сон наладился еще в первый год работы. Я стала меньше работать и больше зарабатывать. Изменились мои отношения с другими людьми, я стала чаще и спокойнее говорить "нет", уважать себя и других. Впереди дорога, которую я могу пройти сама, но я знаю, что недалеко есть рука, на которую я могу опереться, и это здорово. "
Віка В.
"Пам'ятаю, п’ять років тому я лежала на підлозі свого балкона, загорнута в шмарклі та сльози. Вставати не хотілося, рухатися не хотілося, жити не хотілося взагалі. Попереду — лише чорнота та безнадія. Усередині й навколо мене панувала апатія. Тоді ми з Петрою розпочали перші сесії. Це був довгий шлях. Повільний. Болісний. Дуже болісний. Іноді — настільки, що навіть дихати було нестерпно. Здавалося, що болем пронизане саме повітря. Наче гострі ножі врізаються в легені та розсікають їх ізсередини. Через рік я вже могла дивитися в дзеркало без постійного "Ти нікчема!" у відповідь. Ще через рік я нарешті змогла прийняти себе. А зараз роблю перші спроби повірити в себе й полюбити — так, як вірять у мене й люблять люди навколо. Хоча я вже давно не в терапії, те, що вона мені дала, стало моїм каркасом. Тепер я можу сама: турбуватися про себе, любити себе, захищати й підтримувати. Це допомогло мені зберегти зозульку під час повномасштабки й дозволяє не ламатися та рухатися далі зараз. "
Оксана С.
Останні статті психологині
20.08.2025
Чому лаятись матом — це корисно: чесно, науково й по-людськиКоли мат стає подихом Коли всередині все стискається в клубок. Коли зуби зводить від болю чи ...
Read More
Close