Чому лаятись матом — це корисно: чесно, науково й по-людськи

Олександра Пьоюхьонен

20.08.2025

Коли мат стає подихом

Коли всередині все стискається в клубок. Коли зуби зводить від болю чи злості. Коли нічого не допомагає — і от тоді проривається воно. Матюк. Різкий, нецензурний, але до болю точний. Не «я трохи засмучена», а «та пішло воно все…» — і от уже можна дихати.

Нас навчили, що мат — це погано. Це некрасиво, неприйнятно, «фу, як ви можете». Але якщо прислухатись... то іноді це єдиний спосіб сказати те, що не пролазить через чемні слова.

Цей текст — не про заохочення агресії. Цей текст — про визнання. Іноді найтерапевтичніше, що можна зробити — це сказати: «Та хай воно все йде» — і видихнути.

Знеболення без пігулок

Звучить дико? Але лайка реально знижує біль.
У дослідженні (Stephens et al., 2009) людям пропонували тримати руку в крижаній воді. Ті, хто міг лаятись, витримували на 33–40% довше, ніж ті, хто вимовляв нейтральні слова.

Чому? Бо мат активує реакцію виживання — симпатичну нервову систему, викид адреналіну, інстинкт «бий або тікай». І організм відволікається від болю.
Це не магія — це нейрофізіологія.

Мат як клапан від перегріву

Лаятись — це як випустити пару. Емоційний клапан, який запобігає вибуху.
Дослідження (Stephens & Robertson, 2020) показало, що мат знижує рівень тривоги, зменшує стрес, допомагає не зірватися.

Не тому що «висловився — і стало весело», а тому що відбулась розрядка.
Мат — це спосіб зняти напругу, поки вона не розірвала зсередини.

Витривалість і сила

В інших дослідженнях (і їх справді багато) учасники, які лаялись під час фізичних зусиль, показували кращі результати: сила стиску, витривалість, потужність на велотренажері — усе було вищим у тих, хто не стримував «бл***» на підйомі.
Бо це — вивільнення енергії. Агресія спрямовується в дію, а не всередину.

Мат як міст, а не бар’єр

Мат може бути мовою «своїх».
У командах, де всі на межі, він зближує. Коли говориш без фільтрів — це спосіб сказати: «Я тут. Я не граю роль».
У правильному контексті це стає мостом довіри, а не знаком неповаги.

Контекст — усе. Але там, де контакт уже є, щире «біс його забери» може лише зміцнити зв’язок.

Що відбувається в мозку

Коли ми лаємось, активуються не мовні зони, а глибші структури мозку — мигдалина, гіпоталамус, базальні ганглії.
Це не про стиль — це про інстинкт. Мат — це мова виживання.

Навіть після травм мозку нецензурна лексика часто зберігається, бо вона закладена глибше, ніж звична мова.
Це нервова система, яка кричить, коли боляче.

Мат у психотерапії

Я, як терапевт, не прошу клієнтів бути ввічливими. Я прошу бути живими.
Іноді це означає — дозволити собі лаятись.

Якщо клієнт каже: «Мені за*бало» — я не виправляю. Я питаю:

«А як це звучить усередині?»
«Що б ви сказали собі, якби не боялися осуду?»

Бо іноді за одним *** — ціла історія.
І коли людина вперше каже це вголос — без страху, що її виправлять — вона просто видихає.

Агресія ≠ мат

Є різниця.
✔ Терапевтичний мат — це вираз болю, втоми, злості, вразливості.
✘ Руйнівний мат — це спроба принизити, контролювати, поранити.

Не все гучне — агресія.
Іноді агресія — це саме тиша, у якій заборонено говорити.

Жіночий голос у нецензурній лексиці

Коли жінка лається — це часто шокує. Бо її вчили бути м’якою, не злитися, не підвищувати голос.
А потім одного дня вона каже: «Мене це все за*бало» — і відбувається маленька революція.

Мат повертає голос.
Дозволяє бути «незручною». Дає силу — особливо, якщо ця мова йде зсередини, а не як маска.

І що тепер?

Якщо іноді виривається — не треба себе соромити.
Ти не погано вихована.
Ти — жива.

✔ Мат може зменшити біль, стрес, повернути відчуття контролю.
✔ Він може бути мовою тіла і психіки.
✔ Він може бути твоїм справжнім голосом — сильним, чесним, вразливим.

Головне — не забороняти собі звучати. Навіть якщо це звучить різко.

Хочеш почитати більше?
Stephens, R., Atkins, J., & Kingston, A. (2009). Swearing as a response to pain. NeuroReport.
Stephens, R., & Robertson, O. (2020). Swearing as a Response to Pain. Frontiers in Psychology.
Jay, T. (2009). The Utility and Ubiquity of Taboo Words.
Bergen, B. (2016). What the F. Basic Books.