Як розпізнати соматизовану депресію

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

01.10.2025

Соматизована депресія — це форма депресії, при якій на перший план виходять тілесні симптоми, а не пригнічений настрій. Саме тому її часто плутають із фізичними захворюваннями. Якщо обстеження не знаходять достатнього пояснення болю, втомі, порушенням сну чи іншим симптомам, варто розглянути і психологічні причини такого стану. 

Для неї не підходять стандартні тести на депресію і, хоча про неї багато знають, вона доволі легко ховається й від лікарів, і від психологів. Давайте розберемося, як можна її роспізнати, якщо ви не лікар і не психолог.

Почнемо з того, що таке соматизація. Як слідує з назви, це фізичні ні симптоми, які формуються завдяки психічним порушенням, по суті, це прояв певних психічних процесів, тільки не в звичній нам поведінці, думках або емоціях, а напряму через тіло. Цей феномен також відомий під назвою «психосоматика». То до чого тут депресія?

З точки зору медицини, депресію можна визначити завдяки психомоторній загальмованості реакцій, яка поєднується зі скаргами пацієнта на емоційну пригніченість. Соматизована («маскована», «високофункціональна» і т.д.) депресія зовсім не підходить під ці симптоми. Дуже часто єдиним її проявом є часта втома, відчуття, що сил постійно не вистачає на саму примітивну, базову діяльність. Після стандартної перевірки на анемію та хронічне запалення люди на роки опиняються в невизначеності, не отримуючи допомоги від лікарів загальної практики. Часто вони відчувають провину через стигму «лінивий/лінива», бо ніби ніяких захворювань не виявлено, а пояснення важкому стану так і не з’являється. І це не поодинокі випадки. Дослідження ВООЗ 1998 року довело, що в середньому кожна 4 людина в світі, яка звертається до лікаря, має соматизовану депресію. І хоча зовні її майже не видно, доведено, що функціональні зміни при високофункціональній депресії такі самі, як і при звичайній.

Як же тоді впізнати це захворювання, якщо не за допомогою огляду або тестування? Про це нещодавно почали говорити психіатри. Так, Олег Чабан у докладі 2020 року дає опис пацієнта з соматизованою депресією, який заснований на його власних спостереженнях. Тож, це людина, яка постійно приймає якісь ліки, часто через недоказані медично хвороби, має порушений режим дня та харчування, має песимістичні погляди на життя та світ, більш вразлива і потребує багато більше підтримки, ніж інші пацієнти. Такий «портрет» дуже добре вкладається в поле компетенцій травматерапії, з цими симптомами ми як спеціалісти стикаємося в багатьох клієнтів.

МОЗ України вказує наступні симптоми: дратівливість, порушення сну, втома, розсіяна увага, відчуття нелюбові до себе і власної нікчемності, провина та бажання зникнути. Така симптоматика дійсно розповсюджена, мабуть, багато хто впізнає себе в цьому описі. Чи означає це, що у вас є соматизована депресія? Можливо, але остаточно відповісти на таке питання може тільки психіатр. 

Коли тіло болить без видимої причини, іноді воно говорить мовою пригнічених почуттів. Усвідомлення зв’язку між емоціями й тілом допомагає зціленню.
Що таке депресія і як вона лікується

Соматизована депресія: непомічене страждання

Що таке тілесна безпека — і як її знайти

Спокій — новий тип присутності

Наші останні статті

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих рідко обмежується лише медикаментами чи психотерапією. У статті розповідаємо, з яких ланок складається підтримка при СДУГ, як поєднуються медикаментозне лікування, психоедукація, психотерапія та зовнішні опори, і чому саме їхня спільна робота допомагає поступово будувати повсякденне життя з урахуванням особливостей нервової системи.

16.07.2026

Допомога при СДУГ у дорослих: з чого вона складається

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих — це мережа підтримки, яка складається з кількох напря...

СДУГ у дорослих часто виглядає зовсім не так, як у дитинстві. Гіперактивність може стати менш помітною, зате на перший план виходять труднощі з організацією, пам'яттю, плануванням і повсякденними справами. Саме тому багато людей роками не впізнають у себе синдром дефіциту уваги та гіперактивності, хоча вже давно живуть із його проявами.

У статті розбираємося, чому симптоми СДУГ змінюються з віком, як формуються компенсації та зовнішні опори, чому дорослий СДУГ часто залишається непоміченим і що насправді стоїть за фразою «я просто завжди так роблю». Про виконавчі функції, адаптацію нервової системи та довгий шлях, який проходить людина, навчаючись жити зі своїми особливостями.

08.07.2026

Як виглядає СДУГ у дорослих

Більшість людей досі уявляють людину з СДУГ як дитину, яка не може всидіти на місці, перебиває в...

Майбутнє завжди містить частку невизначеності. Але чому одні люди у відповідь починають усе контролювати, інші уникають рішень, треті шукають підтримки, а хтось знаходить опору у власному досвіді чи гуморі? Справа не в характері, а в тому, як психіка намагається повернути відчуття стійкості.

У статті розбираємося, як психологічні захисти допомагають переживати невизначеність, чому самі по собі вони не є проблемою та коли починають обмежувати наше життя. Поговоримо про психологічну гнучкість, резильєнтність, стратегії подолання і про те, як терапія допомагає не позбутися звичних способів реагування, а поступово розширити їхній репертуар.

25.06.2026

Що робить психіка, коли майбутнє невідоме

Щодня ми стикаємося з невизначеністю, хоча часто навіть не помічаємо цього. Ми не знаємо, як про...

Гіперконтроль часто сприймають як надмірну відповідальність, перфекціонізм або любов до порядку. Але за постійною потребою все контролювати нерідко стоїть не сила характеру, а спроба нервової системи впоратися з тривогою, травматичним досвідом або життям у невизначеності.

У статті розбираємося, чому виникає гіперконтроль, як він пов'язаний із втратою відчуття опори, чому зустрічається при травмі, СДУГ, ОКР і тривожних розладах та чому його неможливо просто «відпустити» силою волі. Про внутрішній контроль, захисні механізми психіки та те, як у терапії поступово з'являються нові опори, завдяки яким потреба постійно контролювати життя стає меншою.

17.06.2026

Що таке гіперконтроль і чому він виникає

Гіперконтроль — це стан постійного внутрішнього контролю, у якому людина не може достатньо...