Як формується фобія — шлях через тіло, досвід і контекст

Вікторія Бельговська

24.10.2025

Фобії — це не просто “недолугі страхи”. Це складні реакції, у яких переплітаються тіло, емоції та досвід. Щоби зрозуміти, що таке фобія, важливо побачити, що вона майже завжди має внутрішню логіку. Вона може формуватися через спадковість, тілесні реакції страху, прожиті події, оточення та особливості роботи мозку. Ось основні причини фобій та механізми їхнього виникнення.

Генетична схильність

Іноді фобії йдуть “зсередини” — через спадковість. Дослідження показують, що частка генетичного внеску у специфічні фобії може становити від 30% до 60% залежно від типу.
Наприклад, страх тварин — близько 45%, а страх крові чи ін’єкцій — близько 33%.
Існують дані про зв’язок соціофобії з 16-ю хромосомою (C.M.H.H. Van Houtem et al., 2013).

Це створює фізіологічний ґрунт, на якому легше запускається тілесна реакція страху.

Класичне обумовлення

Щось нейтральне (павук, висота, медичний кабінет) стає сигналом небезпеки, якщо несподівано пов’язується з болем чи шоком. Це і є класичне обумовлення — навіть один епізод може створити стійкий страх (N. Rouleau, L.M. Karbowski, M.A. Persinger, 2016).

Соціальне навчання

Іноді страх буквально “передається”.
Дитина бачить, як мама боїться павуків чи ліфтів — і вчиться боятися того самого.
Наш мозок здатний переймати страх через соціальне навчання навіть без слів (Skversky-Blocq et al., 2021).

Негативний досвід навіть без травми

Фобію може запустити навіть дрібний епізод:
тілесний дискомфорт, ніяковість, сором, суворий тон дорослого чи тривожний сюжет по телевізору (K.J. Wardenaar et al., 2017).
Страх ніби “прикріплюється” до ситуації та стає частиною тілесної реакції.

Стрес і тривожність як каталізатори

Люди зі станом постійної тривоги частіше “чіпляються” за дрібниці. У такому стані тривожність і фобії легко переплітаються: тіло реагує швидше, ніж розум встигає усвідомити, що відбувається (P. Duits et al., 2015).

Когнітивні викривлення

Фобія живе не лише в тілі, а й у мисленні.
“Це може мене вбити”,
“Я не витримаю”,
“Я точно втрачуу контроль”.

Такі думки підсилюють фізіологічну реакцію, роблячи страх реальнішим. Саме так когнітивні викривлення страху збільшують вразливість до фобій (İ. Özdemir, E. Kuru, 2023).

Фізіологічна чутливість

Порушення балансу нейромедіаторів (серотоніну, GABA, дофаміну) підвищує реактивність тіла.
Тут перетинаються генетика, темперамент і біохімія (R. Garcia, 2017). Це пояснює, чому в деяких людей рівень фізіологічної чутливості до страху значно вищий.

Навіщо це знати

Розуміння того, як формується фобія, — ключ до терапії (N. Song et al., 2022).

— Когнітивно-поведінкова терапія допомагає коригувати думки й змінювати реакції тіла через поступовий вплив.
— Аналіз класичних обумовлень дозволяє побачити, звідки взагалі взявся страх.
— Якщо в основі — травматичний досвід чи соціальне навчання, терапія потребує м’якої рефлексії, роботи з тілом і відновлення відчуття безпеки.

Кожна фобія має свій шлях і свою силу.
Розуміння цих механізмів не “ламає” страх, але дає доступ до того, як з ним говорити — через тіло, емоції та думки.

Фобію можна зрозуміти.
І — поступово — пережити.

Фобія виростає не з «слабкості», а з досвіду, який перевищив наші можливості. Через тіло можна повертати контроль і спокій.
→ ОКР • Що таке тілесна безпека — і як її знайти • Техніки заземлення та їх користь при тривожних станах