Соціофобія: зв’язок і сором

Вікторія Бельговська

20.09.2025

Соціофобія — це не про «не люблю натовпи». І не про «я інтровертка».
Це про те, як тіло стискається, коли на тебе дивляться.
Про піт, який виступає від самої думки сказати щось уголос.
Про напругу в кожному м’язі, коли здається, що вас ось-ось «розкусять».
Це страх бути приниженою, страх, що побачать щось таке, чого ви не хочете показувати.
А ще глибше — це страх бути відкинутою, бо ви «недостатня».

Соціофобія, або соціальний тривожний розлад, — один із найпоширеніших тривожних розладів.
Від неї страждають до 7% людей щороку, а понад 13% стикаються з нею впродовж життя.
Найчастіше вона починається в підлітковому віці — тоді, коли зв’язок із іншими стає життєво важливим.

Мозок реагує так, ніби соціальна взаємодія — це загроза життю.
І це не перебільшення: у людей із соціофобією при очному контакті активуються ті самі ділянки мозку, що й під час фізичного болю чи небезпеки.
Сором стає постійним супутником:

«Я виглядаю дивно».
«У мене безглузде обличчя, голос, постава».
«Я скажу щось не так — і вони знатимуть, хто я насправді».

Соціофобія — це не про небажання спілкуватись.
Це страх бути в контакті, коли немає внутрішнього дозволу на помилку, сором, вразливість.
Людина хоче бути з іншими — але боїться бути видимою.

Що допомагає:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — допомагає працювати з автоматичними думками, що запускають страх і сором.

• Експозиція — поступове занурення в лякаючі ситуації, не «через силу», а в безпечному темпі, із підтримкою.

• Майндфулнес і ACT — навчають бути з емоцією без втечі й осуду.

• І найважливіше — досвід контакту без оцінки, наприклад, у психотерапії. Це як нова карта тіла: можна бути видимою — і не бути знищеною.

Соціофобія — це не «характер» і не «вигадка».
Це реальна історія про спробу захиститись і про глибоке бажання зв’язку.
Її можна лікувати, і ще більше — з нею можна працювати.
Дозволяючи собі з’являтись — маленькими кроками, з повагою до себе.
І з вірою, що зв’язок — це не загроза. Це може бути опора.

Страх бути побаченою — це не вада, а біль, який колись допомагав вижити. Навчитися приймати себе у стосунках — частина зцілення.
→ Агорафобія: що робити? • Сором і Провина: в чому різниця • Як навчитися чути і приймати свої емоції