Перфекціонізм як захист: звідки він?

Вікторія Бельговська

15.09.2025

Ви коли-небудь…

• перевіряли кілька разів, чи все готове, перш ніж вийти з дому або здати роботу?

• відкладали завдання до вечора перед дедлайном, бо «ще не готові взятися»?

• відчували, що не заслуговуєте на гроші чи похвалу (синдром самозванця)?

• ставили собі та іншим планку так високо, що будь-яка помилка сприймалася як провал?

• не починали дію, бо думали: «я ще недостатньо знаю / вмію / можу»?

• зависали в соцмережах чи у розмові з подругою, бо почати роботу «просто неможливо»?

• не могли дозволити собі відпочити, бо «справ надто багато накопичилося»?

Якщо хоча б у чомусь ви впізнали себе — це теж прояви перфекціонізму.

Що таке перфекціонізм насправді

У побуті його часто плутають із любов’ю до порядку чи високою якістю роботи.
Але в психології перфекціонізм — це не стільки про “акуратність”, скільки про захисну реакцію на внутрішню тривогу, сором або страх відкидання.

Людина намагається зробити все ідеально, аби уникнути критики, не показати свою вразливість або не зіткнутися з відчуттям “я недостатньо хороша”.

З яких захистів він складається

Перфекціонізм не є окремим механізмом психологічного захисту — це радше комбінація кількох:

• Заперечення: «у мене немає слабких місць, я все зроблю бездоганно».

• Проекція: «якщо я вимагаю від себе ідеального, то й від інших очікую того ж».

• Регресія: повернення до дитячої логіки “якщо я хороша — мене люблять”.

• Інтроекція: внутрішній голос батьків чи вчителів, які завжди очікували “на відмінно”.

Тому перфекціонізм виглядає складним і багатошаровим: він може бути і про страх осуду, і про прагнення контролю, і про спробу заслужити любов.

Чому він виникає

Коріння перфекціонізму зазвичай у дитинстві:

• коли любов і прийняття залежали від результату (“отримав п’ятірку — молодець”),

• коли помилки каралися, а не сприймалися як частина навчання,

• коли батьки чи суспільство транслювали: “ти повинна бути кращою, ніж інші”.

Дорослішання не знімає ці умови — ми лише переносимо їх у роботу, стосунки та навчання.

Висновок

Перфекціонізм виглядає соціально схвально: ми ніби стаємо дисциплінованими, відповідальними, “надійними”.
Але за цим часто стоїть невротичний захист від болю та внутрішнього сорому.
І саме тому важливо побачити: прагнення до ідеальності не завжди є чеснотою — іноді це спосіб не зустрітися з собою справжньою.

Якщо ви часто відчуваєте, що “мусите бути кращими”, почитайте також:

Коли перфекціонізм шкодить і що з цим робити

• Внутрішній критик: хто це такий

• Емоційна саморегуляція: коли опора — всередині