Навіщо все це? Конфлікт між пошуком сенсу та очевидним абсурдом життя

Author Анна Зоц

Анна Зоц

07.02.2026

Ми — істоти, які живляться сенсом. Нам важливо знати, що наші зусилля не марні, що світ має логіку, а наше життя — мету. Але реальність часто підкидає нам події, які не вкладаються в жодну логічну схему: несправедливість, хвороби дітей, війни, випадкові трагедії. Конфлікт спалахує тоді, коли ваша внутрішня потреба в порядку та справедливості зіштовхується з хаотичним, байдужим всесвітом. Це конфлікт між «я хочу, щоб усе мало сенс» і «світ виглядає як абсурд».

Ця внутрішня війна часто призводить до глибокої апатії. Жінка може відчувати, що вона ніби «вимкнулася» з життя. «Навіщо мені старатися на роботі, навіщо піклуватися про дім, якщо в будь-який момент усе може рухнути?». Це відчуття безглуздості паралізує. Ви намагаєтеся знайти відповіді в книгах, релігії чи філософії, але часто відчуваєте лише порожнечу. Ми звикли думати, що сенс — це щось готове, що нам має дати Бог, держава чи доля. І коли ми не отримуємо цього «подарунка», ми впадаємо у відчай.

Як експертка, я допомагаю клієнткам змінити саму парадигму пошуку. Сенс не є чимось, що існує «десь там» і чекає на нас. Сенс — це те, що ми створюємо самі кожним своїм вчинком. Світ може бути абсурдним, але ваші дії можуть мати сенс. Ваша любов до дитини має сенс. Ваша допомога людині в біді має сенс. Ваша творчість має сенс. Вирішення цього конфлікту — у прийнятті ролі «автора». Ми не можемо змінити хаос всесвіту, але ми можемо внести в нього свій порядок. Сенс — це не мета в майбутньому, це якість вашої присутності в теперішньому. Коли ви берете на себе сміливість створювати цінність там, де її нібито немає, конфлікт зникає. Ви стаєте сильнішою за абсурд, бо ви — та, хто обирає свій шлях у темряві.

Дедлайн життя: Конфлікт між волею до життя і усвідомленням обмеженості

Наші останні статті

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих рідко обмежується лише медикаментами чи психотерапією. У статті розповідаємо, з яких ланок складається підтримка при СДУГ, як поєднуються медикаментозне лікування, психоедукація, психотерапія та зовнішні опори, і чому саме їхня спільна робота допомагає поступово будувати повсякденне життя з урахуванням особливостей нервової системи.

16.07.2026

Допомога при СДУГ у дорослих: з чого вона складається

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих — це мережа підтримки, яка складається з кількох напря...

СДУГ у дорослих часто виглядає зовсім не так, як у дитинстві. Гіперактивність може стати менш помітною, зате на перший план виходять труднощі з організацією, пам'яттю, плануванням і повсякденними справами. Саме тому багато людей роками не впізнають у себе синдром дефіциту уваги та гіперактивності, хоча вже давно живуть із його проявами.

У статті розбираємося, чому симптоми СДУГ змінюються з віком, як формуються компенсації та зовнішні опори, чому дорослий СДУГ часто залишається непоміченим і що насправді стоїть за фразою «я просто завжди так роблю». Про виконавчі функції, адаптацію нервової системи та довгий шлях, який проходить людина, навчаючись жити зі своїми особливостями.

08.07.2026

Як виглядає СДУГ у дорослих

Більшість людей досі уявляють людину з СДУГ як дитину, яка не може всидіти на місці, перебиває в...

Майбутнє завжди містить частку невизначеності. Але чому одні люди у відповідь починають усе контролювати, інші уникають рішень, треті шукають підтримки, а хтось знаходить опору у власному досвіді чи гуморі? Справа не в характері, а в тому, як психіка намагається повернути відчуття стійкості.

У статті розбираємося, як психологічні захисти допомагають переживати невизначеність, чому самі по собі вони не є проблемою та коли починають обмежувати наше життя. Поговоримо про психологічну гнучкість, резильєнтність, стратегії подолання і про те, як терапія допомагає не позбутися звичних способів реагування, а поступово розширити їхній репертуар.

25.06.2026

Що робить психіка, коли майбутнє невідоме

Щодня ми стикаємося з невизначеністю, хоча часто навіть не помічаємо цього. Ми не знаємо, як про...

Гіперконтроль часто сприймають як надмірну відповідальність, перфекціонізм або любов до порядку. Але за постійною потребою все контролювати нерідко стоїть не сила характеру, а спроба нервової системи впоратися з тривогою, травматичним досвідом або життям у невизначеності.

У статті розбираємося, чому виникає гіперконтроль, як він пов'язаний із втратою відчуття опори, чому зустрічається при травмі, СДУГ, ОКР і тривожних розладах та чому його неможливо просто «відпустити» силою волі. Про внутрішній контроль, захисні механізми психіки та те, як у терапії поступово з'являються нові опори, завдяки яким потреба постійно контролювати життя стає меншою.

17.06.2026

Що таке гіперконтроль і чому він виникає

Гіперконтроль — це стан постійного внутрішнього контролю, у якому людина не може достатньо...