Тримати себе в руках

Вікторія Бельговська

19.11.2025

Я сиділа на стільці, ніби заморожена. Плечі — наче підтягнуті вгору. Щелепа зімкнута. Пальці вчепилися в тканину штанів, хоча ніхто не загрожує. Навіть у тиші моє тіло було ніби нашорошене — типова гіперпильність, коли здається, що щось має статись.

“Це просто звичка?” — питала я себе. “Чому я не можу розслабитись?”
Багато хто з нас живе у стані хронічної тілесної напруги.
Зовні — ми функціонуємо. Спілкуємось. Навіть сміємось. А всередині — все напоготові. Наче хтось має дати команду: “Зараз!”

Це не тому, що з нами “щось не так”.
Це тому, що так було безпечніше для нервової системи.

Напруга — це не лише про м’язи.
Це — спосіб тримати себе в купі.

Коли в житті було надто багато хаосу, непередбачуваності, болю — розслаблення ставало небезпечним. Саме тоді в тілі формується патерн виживання: напруга як захист. Бо саме в моменти розслаблення й траплялось щось погане.

І тоді тіло вирішує:
краще наперед бути напруженим, ніж потім — не встигнути зібратись.

Це напруження:
– ніби стискає тіло зсередини;
– дає відчуття, що “я все ще тримаю себе в руках”;
– створює ілюзію контролю, хоч сил уже майже не залишилось.

Але справжній контроль не в цьому.

Коли ми весь час напружені, тіло не встигає відновлюватись.
Стає важче думати, чути себе, відчувати радість.
Тілесна напруга поступово замінює нам усі інші стани.
І навіть коли вдається хоч трохи розслабитися — дуже швидко з’являється тривожна думка. Щось про небезпеку, про “що може піти не так” — і тіло знову напружується.

Бо без напруги здається вразливим.
Небезпечним.
Наче щось точно має статись — і краще бути готовим.

Як почати помічати цей механізм?

Спитайте себе:
“Чи правда зараз щось загрожує?”
Це допомагає нервовій системі перевірити реальність і повернутись у стан психологічної безпеки.

Помічайте моменти, коли ви затримуєте дихання, стискаєте плечі, тримаєте щелепу — і просто кажіть собі:
“Я в безпеці. Можна трохи розслабитись.”

Не змушуйте себе одразу повністю розслабитися — це ще більше лякає.
Краще дати тілу простір: потягнутись, перевести подих, зробити мікрорух. Це м’які способи відновлювати емоційну регуляцію та знімати напругу.

Напруга — не ворог.
Це ваша стара стратегія.
Колись вона вас рятувала.
Але тепер, можливо, прийшов час навчитися іншому способу бути з собою.

Спокій — це не слабкість.
Це теж сила.
Тільки інша.

Читайте також:

• Опори замість броні

• Тілесна памʼять сорому

• Спокій — новий тип присутності