Тілесна памʼять сорому

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

16.10.2025

Сором — не тільки в голові. Сором живе в тілі. У поставі, у диханні, у тому, як ми говоримо, як тримаємо руки, скільки місця займаємо в кімнаті. Це реакція, що вбудовується через досвід. Часто — набагато раніше, ніж ми починаємо розуміти, за що саме нам соромно.

Тіло вчиться уникати погляду. З дитинства.
— «Не випендрюйся»
— «Дивись, на тебе всі дивляться!»
— «Фу, як ти себе поводиш»

Коли соромно — хочеться зменшитись. Стиснутися. Сховатися. І тіло це робить. Спершу один раз. Потім — знову. Потім — завжди.

Що саме запамʼятовує тіло?

Поза. Згорблена спина, опущена голова — спосіб стати непомітною.
Дихання. Воно стає поверхневим або затримується — бо «видихати себе» страшно.
Голос. М’який, стишений, нечіткий — щоб не привертати уваги.
Очі. Уникають контакту — бо в ньому колись був осуд.

І навіть якщо розум каже: «ти вже доросла, все в порядку», тіло відповідає: «зараз щось піде не так».

Як ця памʼять утворюється?

Через соціальне дзеркало. Дитина не знає, яка вона — поки не побачить себе в очах іншого.
І якщо в тих очах: «ти перебільшена, дивна, незручна» — тіло вчиться стриманості.

Сором — це реакція на розрив звʼязку.
Коли нас не приймають такими, як ми є, — ми навчаємось ховати себе.
І навіть коли інші вже не кажуть «ти погана», — тіло це памʼятає.

Що з цим робити?

Зустріти тіло — не як ворога, а як свідка.
Це тіло, яке десятки разів ховалося — щоб вижити, зберегти звʼязок, не бути відкинутою.

Повернути собі простір. Через дихання, рух, контакт.
Іноді — через сльози, які не вийшли тоді.
Через сміх, якого соромили.
Через голос, якому нарешті дозволено звучати.

Дати новий досвід.
Бути поруч із тим, хто не осуджує.
Хто не закочує очі, не зменшує, не відвертається.

Сором — це рана звʼязку.
І зцілюється він не логікою, а через новий звʼязок.

Коли хтось бачить вас — і не відвертається.
Коли ви вже не стискаєтеся — а видихаєте: я тут, і я маю місце.

Якщо вам цікаво, як емоції живуть у тілі, радимо також:

Сором і психічне здоров’я: що він залишає після себе

Сором у терапії

Як тіло сигналить про емоції, коли ми їх не усвідомлюємо

Наші останні статті

Стаття про мікротравми та меншинний стрес, з якими стикаються ЛГБТ+ люди: відкидання, сором, напруження та страх бути собою. Про наслідки для тіла й психіки та про те, що допомагає повернути внутрішню опору.

01.12.2025

Особливі травми ЛГБТ+ людей

Травма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...

Стаття про те, чому травма повторюється, як працюють тригери та цикли травматичних реакцій, і що допомагає повертатися в безпеку та виходити з цього замкнутого кола.

30.11.2025

Чому травма повторюється: цикли та тригери

Травма — це не просто подія з минулого, яку можна «закрити». Часто вона повтор...

Стаття про те, що таке чоловіча травма, звідки вона береться та як проявляється. Про емоційне навантаження, рольові очікування, гнів, втому й тілесні симптоми. І про шлях до відновлення без сорому та тиску.

29.11.2025

Що таке травма: досвід чоловіків

Про чоловічу травму говорять рідко. Частіше — мовчать. Травма у чоловіків зазвичай не прий...

Стаття про те, що таке травма, які бувають її види та чому наслідки для жінок часто пов’язані з тілом, межами й нервовою системою. Про способи м’якого відновлення та повернення до себе.

28.11.2025

Що таке травма: види та наслідки для жінок

Іноді травма — це не про катастрофу. Іноді — про роки, коли не можна було плакати, б...