Тіло і погляд: чому так страшно, коли на нас дивляться

Вікторія Бельговська

16.10.2025

Є особливий момент у соціальній тривозі — момент погляду.
Коли на тебе дивляться — здається, що знімають шар за шаром. Що кожен рух під прицілом. Що зараз побачать:
— як ти тримаєш руки;
— як ти ковтаєш повітря;
— як у тебе тремтить голос.

У цей момент тіло стискається.
Дихання стає дрібним. Напружується обличчя. Виникає сильне бажання втекти, опустити очі, зникнути.

Це не “незручність”. Це реакція виживання.

Що каже наука про страх погляду

У дослідженнях показано, що при прямому погляді в людей із соціофобією активується мигдалина — частина мозку, що відповідає за тривогу, страх і загрозу (Schneier et al., 2009).

Погляд сприймається як щось, що “може знищити”.
Бо за ним — досвід:
— «Мене висміювали»
— «Мене оцінювали»
— «Мене карали за те, що видно»

Чому тіло реагує так сильно?

Бо погляд — це контроль: якщо на мене дивляться, я маю “бути правильною”.
Бо тіло пам’ятає сором, і хочеться скоротитися, стати невидимою.
Бо багато соціального болю — тілесний: після булінгу, приниження, насмішок тіло більше не вірить, що можна бути “в полі зору” і при цьому — в безпеці.

Як це змінити?

Повернути собі тіло — поступово. Помічати, де воно стискається, де хоче втекти.
Дозволяти собі дихати і бути присутньою.

Змінювати ставлення до погляду.
Не кожен, хто дивиться — загроза. Але цьому треба вчитись.

Досвід прийнятного контакту — у терапії, у близькості, у дружбі.
Коли можна бути видимою — і це не страшно. Не соромно. Не боляче.

Іноді ми десятки років живемо з установкою:
«Якщо на мене дивляться — значить, щось не так».

А потім одного разу хтось дивиться — і не знецінює.
Просто бачить.
І тіло видихає.

Якщо вам знайоме це відчуття вразливості, почитайте також:

Сором і психічне здоров’я: що він залишає після себе

• Тілесна памʼять сорому

Соціофобія - зв'язок і сором