Радянська модель батьківства і травма прив’язаності (Частина 2)

Author Наталія Шнарс

Наталія Шнарс

14.11.2025

Чому любов часто асоціюється зі страхом, а турбота — з контролем

Міжпоколінна передача травми прив’язаності

Коли покоління, яке пережило емоційне насильство, стало батьками, воно не могло передати дітям того, чого саме не отримало:

  • безпечної прив’язаності

  • поваги до особистості

  • емоційної чесності

  • стабільного тепла

Тож любов виражалась так:

  • гіперопіка як контроль

  • тривожне «я краще знаю» замість поваги до меж

  • холод як захист від власного болю

  • самопожертва замість щирого контакту

Розвивалась схема:
«Щоб мене любили, я маю бути зручним».

Так любов перетворювалась на обов’язок, а близькість — на загрозу.


Травма прив’язаності як форма комплексної травми

Травма прив’язаності — це форма кПТСР, бо вона формується довго і в умовах емоційної небезпеки.

Для дитини це означало:

  • неможливість передбачити покарання

  • постійну тривогу

  • недовіру до дорослих

  • втрату відчуття: «я можу бути собою і бути коханим»

Комплексна травма не забороняє любов —
вона робить її болючою.


Як травмовані покоління бачать дітей сьогодні

Сучасні батьки з пострадянського простору живуть між двома полюсами:

  • «не хочу бути як мої батьки»

  • «я не вмію інакше»

Це супроводжується провиною, соромом, вигоранням, емоційним коливанням.

Їм здається, що треба «дати дітям усе», але всередині немає опори.
Звідси:

  • гіперопіка

  • емоційне злиття

  • самознецінення

  • різке перемикання між любов’ю і роздратуванням

Їхній внутрішній Ребеня шукає батька у власних дітях.


Що зцілює

Зцілення починається не зі звинувачень, а з розуміння:

«Так, я виріс у травмуючій культурі. І можу обрати інший спосіб жити та любити».

Шлях повернення до близькості включає:

  1. визнання своїх дитячих ран

  2. відокремлення почуттів від обов’язків

  3. розвиток внутрішнього доброго дорослого

  4. дозвіл відчувати без сорому

  5. здатність бути в близькості без страху втратити себе

Той, хто навчився бути собі опорою,
може стати опорою іншим.


Екзистенційний аспект

За Альфредом Ленґле, справжня присутність можлива лише там, де людина каже життю «так».

Пережити радянську спадщину —
це повернути собі свободу відчувати і вибирати.


Висновок

Радянська спадщина — це не лише політична історія,
а й внутрішній клімат мільйонів, де ніжність прирівнювали до слабкості, а любов вимагала страждання.

Сьогодні ми — покоління, яке вперше вчиться:

  • любити без страху,

  • бути собою без сорому,

  • виховувати дітей без контролю й болю.

Це і є початок зцілення.

Пов’язані статті

 

Наші останні статті

Стаття про мікротравми та меншинний стрес, з якими стикаються ЛГБТ+ люди: відкидання, сором, напруження та страх бути собою. Про наслідки для тіла й психіки та про те, що допомагає повернути внутрішню опору.

01.12.2025

Особливі травми ЛГБТ+ людей

Травма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...

Стаття про те, чому травма повторюється, як працюють тригери та цикли травматичних реакцій, і що допомагає повертатися в безпеку та виходити з цього замкнутого кола.

30.11.2025

Чому травма повторюється: цикли та тригери

Травма — це не просто подія з минулого, яку можна «закрити». Часто вона повтор...

Стаття про те, що таке чоловіча травма, звідки вона береться та як проявляється. Про емоційне навантаження, рольові очікування, гнів, втому й тілесні симптоми. І про шлях до відновлення без сорому та тиску.

29.11.2025

Що таке травма: досвід чоловіків

Про чоловічу травму говорять рідко. Частіше — мовчать. Травма у чоловіків зазвичай не прий...

Стаття про те, що таке травма, які бувають її види та чому наслідки для жінок часто пов’язані з тілом, межами й нервовою системою. Про способи м’якого відновлення та повернення до себе.

28.11.2025

Що таке травма: види та наслідки для жінок

Іноді травма — це не про катастрофу. Іноді — про роки, коли не можна було плакати, б...