Несвідомі психологічні захисти: примітивний рівень

Вікторія Бельговська

05.09.2025

У психології існують різні класифікації несвідомих психологічних захистів.
У когнітивно-поведінковій терапії їх часто описують як когнітивні викривлення (наприклад, «чорно-біле мислення»).
У психоаналітичній традиції — як механізми психічного захисту Его.

У цій статті ми спиратимемося на класифікацію психіатра Джорджа Вайянта. Він поділив захисти на кілька рівнів:

• Примітивні захисти (нижчого порядку) — автоматичні й спрощені, допомагають уникати болючої реальності.

• Невротичні захисти (середнього порядку) — складніші, але теж можуть заважати усвідомлювати емоції.

• Зрілі захисти (вищого порядку) — ті, що виглядають найбільш прийнятними й навіть корисними (наприклад, гумор чи сублімація).

Ми поступово розглянемо всі рівні. Почнемо з примітивних механізмів захисту, які формуються найраніше й виглядають найпростішими.

Про витіснення, заперечення і проєкцію я вже писала раніше, тож тепер рухаємося далі.

Розщеплення (чорно-біле мислення)

У психоаналізі це називають розщепленням, а в когнітивній терапії — чорно-білим мисленням. Людина бачить світ у крайнощах: «усе добре» чи «все зле», без проміжних відтінків.

Приклад із життя: якщо друг одного разу не відповів на повідомлення, виникає думка: «він мене більше не любить», замість більш реалістичного — «він, мабуть, зайнятий».

Образ: як перемикач «вкл/викл» — простіше побачити два полюси, ніж витримати складність «сірої зони».
Такий психічний захист знижує емоційну напругу, але обмежує здатність бачити нюанси реальності.

Ідеалізація і знецінення

Цей механізм психологічного захисту пов’язаний із темою прив’язаності. Як пише Ненсі Мак-Вільямс, він нагадує рух по колу:

Спочатку бере гору потреба в близькості — і ми ідеалізуємо іншу людину: «вона чудова, можна довіряти».
Потім активується потреба в безпеці — і психіка починає знецінювати: «вона ненадійна, краще віддалитися».

Приклад із життя: ви знайомитеся з новою людиною й одразу думаєте: «це мій ідеальний друг». Але згодом помічаєте дрібний недолік — і відчуття різко змінюється: «ні, вона зовсім не підходить».

Образ: маятник між двома потребами — бути з кимось і водночас берегти себе.

Соматизація

Соматизація — це коли емоція не усвідомлюється, а «перекладається» на мову тіла. Психіка немовби шукає інший канал для розрядки.

У дитинстві ми виражаємо почуття через тіло: плачемо, тремтимо, стискаємо кулачки. І якщо досвіду говорити про свої емоції бракує, доросла психіка може повертатися до цього способу.

Приклади:

• Тривога → біль у животі, напруження м’язів, безсоння.

• Злість → бруксизм (скреготіння зубами уві сні), стискання щелеп чи кулаків.

• Безсилля → слабкість у тілі, «ватяні ноги».

• Сум → грудна тяжкість, відчуття, що неможливо вдихнути на повні груди.

Образ: як «об’їзна дорога» — емоція не доходить до свідомості, а виходить через тіло.
У психотерапії соматизацію розглядають як спосіб саморегуляції, який колись допомагав, але тепер може виснажувати.

Фантазування

Фантазування — це втеча у мрії, щоб зняти напругу. Психіка вкриває нас фантазіями, як ковдрою, щоб на мить відпочити від реальності.

Приклади з життя:

• Замість купити цукерку, ви «солодите» день мріями про власний дім у сонячній Іспанії.

• Подруга, знаючи, що грошей на подорож немає, переглядає готелі «на потім» — і сам процес пошуку вже дає відчуття відпустки.

Образ: як м’яка ковдра — дає тепло й перепочинок, але не змінює самої ситуації.

Примітивні психологічні захисти можуть виглядати наївними чи дивними, але їхня функція одна — знизити емоційну напругу й дати психіці час на відновлення.
Коли ми починаємо їх помічати — це вже крок до усвідомлення і можливості вибудувати інші, зріліші способи психологічного самозахисту.

На глибинному рівні психіка просто рятує нас від нестерпного досвіду. Важливо навчитися розпізнавати ці старі реакції без осуду:
→ Як психіка «ховає» від нас найболючіше
→ Що стоїть за гнівом