Несвідомі психологічні захисти: бережуть і обмежують

«Якби це було правдою, я б давно це помітила»

Коли люди вперше чують про психологічні захисти, у них часто виникає схожа думка:

«Якщо я весь час так поводжуся, чому я цього не помічаю?»

Це закономірне запитання.

Адже нам здається, що ми добре знаємо себе. Ми помічаємо свої думки, рішення та емоції, тому природно припускаємо, що й власні способи реагування нам теж добре відомі.

Саме тому ідея про те, що частина наших психологічних процесів відбувається поза свідомістю, може викликати подив або навіть недовіру.

Насправді в цьому немає нічого дивного.

Несвідомі психологічні захисти є природною частиною роботи психіки. Вони допомагають нам адаптуватися до складних переживань, але водночас можуть впливати на те, як ми сприймаємо себе, інших людей і навколишній світ.

Психологічні захисти називаються несвідомими саме тому, що вони працюють автоматично. Їхнє завдання — допомогти психіці впоратися з надто складними або болючими переживаннями ще до того, як ми встигнемо їх повністю усвідомити.

Як формуються несвідомі психологічні захисти

Несвідомі психологічні захисти здебільшого формуються в дитинстві — у той період, коли здатність до саморефлексії ще тільки розвивається.

Дитина не думає:

«Мені зараз дуже боляче, тому я використаю такий спосіб захисту.»

Її психіка працює інакше.

Вона ніби відчуває:

«Так боляче жити не можна. Потрібно якось зробити, щоб стало менш боляче.»

Далі починається пошук.

Не свідомий.

Не запланований.

Дитина може несвідомо перейняти спосіб реагування в когось із важливих дорослих. Може повторити поведінку героя книги чи фільму. Може наслідувати інших дітей. А іноді новий спосіб виникає спонтанно — як творча спроба психіки впоратися з ситуацією.

Якщо така реакція допомагає хоча б трохи зменшити внутрішнє напруження або зберегти стосунки з важливими людьми, психіка закріплює цей спосіб адаптації. Наступного разу ця реакція виникає швидше, потім — ще швидше, і поступово стає автоматичною.

Саме так поступово формується несвідомий психологічний захист. Це не свідомий вибір дитини, а спосіб адаптації психіки до умов, у яких вона зростала.

Тому в дорослому віці людина вже не пам'ятає, коли навчилася реагувати саме так. Для неї це не здається окремим способом захисту — це просто звичний спосіб сприймати світ і взаємодіяти з ним.

Саме тому в дорослому віці психологічні захисти зазвичай відчуваються не як захисти, а як частина власної особистості.

Як психологічні захисти стають непомітними

Уявіть, що ви багато років носите окуляри з ледь помітним кольоровим фільтром.

Спочатку ви звертатимете увагу на зміну кольорів.

Але через деякий час мозок звикне.

Ви перестанете помічати самі окуляри.

Світ просто здаватиметься саме таким.

Приблизно так само працюють і психологічні захисти.

Ми не переживаємо їх як щось окреме від себе.

Нам здається, що світ просто влаштований саме так.

Саме тому людина може щиро говорити:

«Я зовсім не злюся.»

І водночас провести весь день у роздратуванні.

Або роками дивуватися, чому в її житті повторюється один і той самий сценарій, не помічаючи власної ролі в ньому.

Не тому, що вона не хоче цього бачити.

А тому, що саме так зараз працює її спосіб сприймати реальність.

Чому психологічні захисти працюють автоматично

Більшість часу ми живемо не в режимі постійного аналізу.

Ми автоматично ходимо знайомою дорогою.

Автоматично друкуємо повідомлення.

Автоматично виконуємо десятки звичних дій.

Мозок постійно автоматизує те, що багато разів повторюється. Саме завдяки цьому нам не доводиться щоразу заново вчитися ходити, читати чи керувати автомобілем.

Це нормальна властивість мозку.

Психологічні захисти теж часто працюють саме в такому автоматичному режимі.

Вони не питають дозволу.

Не повідомляють про свій запуск.

І не виглядають як щось чуже.

Навпаки — у той момент вони здаються єдино правильним способом бачити ситуацію.

Чому інші люди іноді помічають наші психологічні захисти раніше

Буває, що близька людина говорить: «Мені здається, ти зараз дуже злишся.»

А ми щиро відповідаємо: «Та ні, усе нормально.»

Це не означає, що інші люди краще знають наші почуття. І тим більше не означає, що будь-яка думка оточення автоматично є правильною.

Просто ми дивимося на світ крізь власні психологічні захисти, а інші люди бачать нас ззовні. Через це їм іноді легше помітити повторювані закономірності в нашій поведінці, які залишаються непомітними для нас самих.

Втім, це працює в обидва боки. Ми теж нерідко швидше бачимо схожі закономірності в інших людях, ніж у собі.

Водночас важливо відрізняти таке спостереження від газлайтингу.

Газлайтинг — це ситуація, коли людину систематично змушують сумніватися у власних почуттях, спогадах чи сприйнятті реальності. Його мета — не допомогти людині краще зрозуміти себе, а підірвати довіру до власного досвіду.

Тому слова інших людей можуть стати приводом замислитися над собою, але не є доказом того, що вони краще знають нашу внутрішню реальність.

Чому складно помітити власні психологічні захисти

Якщо психологічні захисти є частиною звичного способу сприйняття світу, то побачити їх ізсередини справді непросто.

Саме тому багатьом людям допомагають психотерапія, ведення щоденника або уважне самоспостереження.

Їхня мета не в тому, щоб позбутися психологічних захистів.

Захисти потрібні кожній людині.

Мета інша — поступово помічати моменти, коли автоматична реакція вже не допомагає адаптуватися до життя, а починає обмежувати.

Тільки тоді з'являється можливість обирати інший спосіб реагування.

Чому психологічні захисти одночасно бережуть і обмежують

Психологічні захисти виникають не для того, щоб зробити наше життя складнішим.

Навпаки.

Колись вони допомогли психіці адаптуватися до обставин, які були надто болючими, небезпечними або непосильними для дитини.

Проблеми починаються тоді, коли спосіб адаптації, який був корисним багато років тому, продовжує автоматично працювати в умовах, що вже змінилися.

Саме тому психологічні захисти можуть одночасно і берегти нас, і обмежувати.

Не тому, що вони «погані».

А тому, що психіка продовжує використовувати старе рішення для нових життєвих ситуацій.

Помітити власні психологічні захисти — не означає перестати захищатися. Це означає поступово отримати більше свободи вибору. Коли ми починаємо бачити, що саме відбувається, ми можемо запитати себе: цей спосіб досі допомагає мені адаптуватися до життя чи вже настав час знайти інший?

Саме тому робота з психологічними захистами в психотерапії спрямована не на те, щоб позбутися їх, а на те, щоб краще розуміти власні автоматичні реакції й поступово розширювати свободу вибору.

---

У наступній статті "Як психіка ховає від нас найболючіше" ми детальніше поговоримо про те, які бувають несвідомі психологічні захисти та чому кожен із них колись був корисним способом адаптації.

Докладніше про те, навіщо психіці потрібні психологічні захисти та як вони формуються, — у статті «Психологічні захисти: як вони працюють».