Коли близькість здається небезпекою

Анна Зоц

06.11.2025

Люди з межовим розладом особистості (МРО) прагнуть близькості більше за все — і водночас бояться її до болю.
Це парадокс, який розриває зсередини.

Ти хочеш тепла, хочеш, щоб тебе обійняли, зрозуміли, побачили справжню.
Але щойно хтось підходить надто близько — усередині здіймається тривога:

“Мене покинуть. Мене зрадять. Мене поранять. Я не витримаю цього вдруге.”

Навіть якщо поруч хтось добрий і турботливий — мозок при МРО не вірить.
Бо колись любов уже була болючою.
Колись тебе “любили” тільки тоді, коли ти була зручною, тихою, слухняною.
Колись поруч залишалися лише тоді, коли ти відповідала чужим очікуванням.
І тепер тіло пам’ятає: близькість — це ризик.

Близькість і страх втрати

Через емоційну нестабільність при межовому розладі навіть найменша дистанція здається катастрофою.
Тому ти часто тікаєш першою — стаєш холоднішою, різкішою, недосяжною.
Не тому, що не любиш, а тому що боїшся втратити.
Бо якщо піти самій — не так боляче.
Якщо не дати себе торкнутись — не буде поранення.

Але всередині живе інше.
Там є дитина, яка просто хоче, щоб хтось залишився.
Щоб не йшов, навіть коли важко.
Щоб сказав:

“Я тут. Ти можеш злитися, можеш боятися, можеш бути різною — і я не зникну.”

Терапія при МРО: навчитися близькості

У психотерапії при межовому розладі особистості це один із найглибших процесів — дозволити близькості статися.
Бо довіра для людини з МРО — це не просто крок, це подвиг.

Вона народжується не через слова, а через досвід:
коли тебе не карають за емоції,
не тікають від твоїх бур,
не змушують бути зручною.

Коли поруч хтось, хто витримує твої коливання і не намагається “полагодити”.
Так формується новий досвід стосунків — стабільний, без хаосу, де близькість не знищує, а заспокоює.

Справжня близькість

З часом ти вчишся бути поруч, не втрачаючи себе.
Дихати поряд з іншою людиною — і не зникати у ній.
Відчувати любов — і не чекати покарання.

Саме так починається здорова близькість при МРО:
не та, що спалює, а та, що тримає.
Не та, де ти зливаєшся, а та, де ти залишаєшся собою.

І вперше можна сказати не “ти мій сенс”, а:

“З тобою я можу бути собою.”

Бо для людини з межовим розладом особистості близькість — це не про злиття.
Це про свободу — ділити простір із кимось і не втрачати себе.
І коли ти це вперше відчуєш, зрозумієш:

любов не обов’язково болить.
іноді вона просто тримає.

Для людини з МРО близькість може активувати страх злиття й втрати себе. Безпека у стосунках народжується з довіри й меж.
→ Соціофобія: зв’язок і сором • Що стоїть за гнівом • Прийняття: коли психіка дозріває до миру з реальністю