Чужі емоції як цунамі

Author Вікторія Бельговська

Вікторія Бельговська

17.09.2025

Є люди, які так тонко відчувають інших, що здається — вони читають настрій ще до того, як хтось щось скаже.
Вони підтримують, заспокоюють, згладжують.
Але самі — виснажені, тривожні, майже невидимі.

Це часто про емоційну співзалежність.

Не ту, де “хтось п’є — а я рятую”.
А ту, де чужі емоції стали вашим внутрішнім кліматом.
Де ваше самопочуття залежить від того, як вони зараз:
спокійні — значить, дихається. Злі — значить, небезпека.

Звідки це береться

Це не про слабкість. Це про досвід.
Якщо в дитинстві доводилося пристосовуватись до нестабільних, емоційно холодних або вибухових дорослих, виникає глибока навичка:
“слідкуй за іншими, щоб вижити”.

Як виглядає емоційна співзалежність

У дорослому житті це проявляється так:

  • Ви швидко вловлюєте настрій у кімнаті — і напружуєтесь, щойно хтось стає не таким, як зазвичай.

  • Поганий настрій партнера здається особистим провалом.

  • Ви або “гасите пожежі”, або починаєте розчинятися, намагаючись бути зручними.

  • Власні потреби, почуття, бажання — завмирають. Бо головне — стабільність в іншого.

  • І глибоко всередині — страх: “якщо я скажу щось не так, вони підуть / зникнуть / розчаруються”.

Це життя на чужій хвилі.
І з часом вона накриває.

Бо скільки б ви не підлаштовувались, чужа тривожність — не зникає.
Чужий гнів — не стає м’якшим.
А ваше “я” — усе далі і далі.

Як повертати себе

  • Поставити собі запитання: “що я зараз відчуваю — це моє чи чуже?”

  • Робити паузи перед реакцією. Навіть три глибоких вдихи дають шанс вибирати, а не реагувати автоматично.

  • Навчитись витримувати чужі емоції — не рятуючи. Просто бути поруч. Або не бути. І не звинувачувати себе.

  • Вчитись турбуватись про себе без дозволу іншого. Не тільки тоді, коли “всі задоволені”.

  • І поступово вірити: “мене можна любити не лише тоді, коли я всіх рятую”.

Емоційна співзалежність — не вирок.
Це захисна стратегія, що колись допомагала вижити.
І якщо вона більше не працює — значить, час вийти з чужого цунамі.
І почати вивчати свою воду, своє дихання, своє тепло.

Якщо вам важко не “підхоплювати” чужий біль, почитайте ще:

Емоційна саморегуляція: коли опора — всередині

Техніки заземлення та їх користь при тривожних станах

Не знецінюйте свій біль

Наші останні статті

Стаття про мікротравми та меншинний стрес, з якими стикаються ЛГБТ+ люди: відкидання, сором, напруження та страх бути собою. Про наслідки для тіла й психіки та про те, що допомагає повернути внутрішню опору.

01.12.2025

Особливі травми ЛГБТ+ людей

Травма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...

Стаття про те, чому травма повторюється, як працюють тригери та цикли травматичних реакцій, і що допомагає повертатися в безпеку та виходити з цього замкнутого кола.

30.11.2025

Чому травма повторюється: цикли та тригери

Травма — це не просто подія з минулого, яку можна «закрити». Часто вона повтор...

Стаття про те, що таке чоловіча травма, звідки вона береться та як проявляється. Про емоційне навантаження, рольові очікування, гнів, втому й тілесні симптоми. І про шлях до відновлення без сорому та тиску.

29.11.2025

Що таке травма: досвід чоловіків

Про чоловічу травму говорять рідко. Частіше — мовчать. Травма у чоловіків зазвичай не прий...

Стаття про те, що таке травма, які бувають її види та чому наслідки для жінок часто пов’язані з тілом, межами й нервовою системою. Про способи м’якого відновлення та повернення до себе.

28.11.2025

Що таке травма: види та наслідки для жінок

Іноді травма — це не про катастрофу. Іноді — про роки, коли не можна було плакати, б...