01.12.2025
Особливі травми ЛГБТ+ людейТравма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...
Read More
Вікторія Бельговська
17.09.2025
Є люди, які так тонко відчувають інших, що здається — вони читають настрій ще до того, як хтось щось скаже.
Вони підтримують, заспокоюють, згладжують.
Але самі — виснажені, тривожні, майже невидимі.
Це часто про емоційну співзалежність.
Не ту, де “хтось п’є — а я рятую”.
А ту, де чужі емоції стали вашим внутрішнім кліматом.
Де ваше самопочуття залежить від того, як вони зараз:
спокійні — значить, дихається. Злі — значить, небезпека.
Це не про слабкість. Це про досвід.
Якщо в дитинстві доводилося пристосовуватись до нестабільних, емоційно холодних або вибухових дорослих, виникає глибока навичка:
“слідкуй за іншими, щоб вижити”.
У дорослому житті це проявляється так:
Ви швидко вловлюєте настрій у кімнаті — і напружуєтесь, щойно хтось стає не таким, як зазвичай.
Поганий настрій партнера здається особистим провалом.
Ви або “гасите пожежі”, або починаєте розчинятися, намагаючись бути зручними.
Власні потреби, почуття, бажання — завмирають. Бо головне — стабільність в іншого.
І глибоко всередині — страх: “якщо я скажу щось не так, вони підуть / зникнуть / розчаруються”.
Це життя на чужій хвилі.
І з часом вона накриває.
Бо скільки б ви не підлаштовувались, чужа тривожність — не зникає.
Чужий гнів — не стає м’якшим.
А ваше “я” — усе далі і далі.
Поставити собі запитання: “що я зараз відчуваю — це моє чи чуже?”
Робити паузи перед реакцією. Навіть три глибоких вдихи дають шанс вибирати, а не реагувати автоматично.
Навчитись витримувати чужі емоції — не рятуючи. Просто бути поруч. Або не бути. І не звинувачувати себе.
Вчитись турбуватись про себе без дозволу іншого. Не тільки тоді, коли “всі задоволені”.
І поступово вірити: “мене можна любити не лише тоді, коли я всіх рятую”.
Емоційна співзалежність — не вирок.
Це захисна стратегія, що колись допомагала вижити.
І якщо вона більше не працює — значить, час вийти з чужого цунамі.
І почати вивчати свою воду, своє дихання, своє тепло.
Якщо вам важко не “підхоплювати” чужий біль, почитайте ще:
Емоційна саморегуляція: коли опора — всередині
01.12.2025
Особливі травми ЛГБТ+ людейТравма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...
Read More
30.11.2025
Чому травма повторюється: цикли та тригериТравма — це не просто подія з минулого, яку можна «закрити». Часто вона повтор...
Read More
29.11.2025
Що таке травма: досвід чоловіківПро чоловічу травму говорять рідко. Частіше — мовчать. Травма у чоловіків зазвичай не прий...
Read More
28.11.2025
Що таке травма: види та наслідки для жінокІноді травма — це не про катастрофу. Іноді — про роки, коли не можна було плакати, б...
Read More