09.03.2026
Як вибудовується довіра в терапіїДовіра в терапії — це не те, що трапляється одразу, з порогу. Це не так, що ти прийшла, сі...
Read More
Чайка Катерина
15.09.2025
Після аб’юзу залишаються такі сліди, які спершу не завжди помітні, але вони з тобою — постійно.
Це не те, що можна просто «виправити» чи забути.
Ти наче живеш, але в голові — буря.
Здається, що все ось-ось знову піде не так. Наче ти постійно напоготові, на нервах, чекаєш, що хтось знову зрадить або зробить боляче.
І ця напруга — не зникає.
Є ще дивне відчуття порожнечі.
Наче тебе немає.
Ти ніби живеш, але не відчуваєш себе у власному житті.
Не знаєш, чого хочеш, що тобі подобається, що тішить.
Ти ніби втрачаєш здатність відчувати себе, — якби хтось забрав у тебе твоє місце в цьому світі.
Постійно думаєш: «Я не маю права на радість», бо тобі показували: ти не заслуговуєш на щось добре, справжнє.
Втрату впевненості важко описати.
Ти починаєш вірити, що з тобою щось не так.
Тобі роками втирали, що ти недостатньо добра.
Ти втрачаєш віру в себе, у свої сили.
Думаєш, що ніхто тебе не полюбить.
А якщо й полюблять — то не по-справжньому.
Навіть коли поруч є ті, хто щиро тебе любить, — ти не віриш.
Думаєш: «Мені це не належить. Я цього не варта».
І ще — складно з особистими межами.
Ти наче не розумієш, що взагалі можна, а що — ні.
Ті речі, які для тебе важливі, — соромишся озвучити.
Важко сказати «ні», бо не впевнена, що твої бажання взагалі мають значення.
Здається, що ти зобов’язана всім догоджати, інакше тебе просто не приймуть.
І страшно відмовити, бо в голові: «Якщо скажу ні — мене відкинуть, залишать».
Не забувай і про тілесні реакції.
Їх не завжди видно, але ти відчуваєш себе дивно у тілі.
Іноді раптово починаєш боятися, що зараз щось знову трапиться.
Тіло пам’ятає біль і страх — і реагує, навіть коли зовні все спокійно:
тремтять руки, дихання стає поверхневим, серце пришвидшується.
Це лякає — бо ти не розумієш, що з тобою відбувається.
А ще — страх, що це повториться.
Він буквально роз’їдає.
Ти боїшся знову опинитись у подібній ситуації.
І це не просто думки.
Це глибоке відчуття, що ти не зможеш втекти.
Що все повернеться.
Ти шукаєш вихід, але думаєш: «А раптом знову?»
Це — сліди, які залишаються з тобою.
І не завжди ти їх одразу бачиш.
Але це не означає, що так буде завжди.
Так, це не минає миттєво. Але з цим можна працювати.
Можна повернутися до себе.
Навчитися знову довіряти — собі й людям.
Важливо зрозуміти: ти заслуговуєш на краще.
Твої почуття мають значення.
З цим можна впоратися.
Можна знайти сили відновитися після аб’юзу.
Якщо ви пережили насильство, зверніть увагу на:
“Мене не видно”: про непряме насильство
09.03.2026
Як вибудовується довіра в терапіїДовіра в терапії — це не те, що трапляється одразу, з порогу. Це не так, що ти прийшла, сі...
Read More
08.03.2026
Що таке зв’язок у терапії — і чому без нього нічого не працюєУ терапії можна мати все «правильно»: метод, досвід, регулярність. Але якщо між вами...
Read More
07.03.2026
Терапевтичні стосунки: чому зв’язок між клієнтом і терапевтом має значенняТерапевтичні стосунки — не про “симпатію”. Вони про щось важливіше і рідше, ні...
Read More
06.03.2026
Перекладання відповідальності: чому це не завжди про інфантильністьУ популярній психології часто можна почути фразу: «Не перекладайте відповідальність на інш...
Read More