Циклотимія

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

29.09.2025

— це коли ти то обіймаєш світ, то хочеш сховатися під каменем. І все в одному тижні.

Ні, це не “характер такий” і не “ти просто емоційна людина”. Це про те, як всередині тебе змінюється все — швидкість, температура, близькість, тіло, відчуття себе. І все це — без попередження.

Ти можеш прокинутися і раптом зрозуміти, що жити — це майже радість. Хочеться писати, бігти, починати нове, розповідати вголос, будувати великі плани. Але проходить три дні — і тебе ніби здуває. Не голосно й не трагічно, а так, ніби хтось висмикнув дріт з розетки. І ти сидиш, дивишся в пустку, не можеш вирішити, поїсти чи полежати. Нічого не хочеться. Все здається безсенсовним. Іноді навіть думаєш: “Та може, я все це видумую?” Ні, не видумуєш. Це реальність.

Циклотимічний розлад — це молодша сестра біполярного розладу. Не така гучна, не така руйнівна, але така ж справжня. Так, тобі можуть казати: “Ну, ти ж не в маніакальній фазі, це не хвороба”. Але вона є. Просто не так сильно виражена — ніби тінь, що слідує за тобою. То ти — сонце, то — прохолодна сіра пляма.

Інколи важко пояснити, що з тобою. Люди помічають: “Ти була іншою вчора”. А ти сама не знаєш, яка ти сьогодні. І від цього — сором. Хочеться тримати стабільність, але її ніби немає в конструкції.

Це не примхи і не лінь — це особливість нервової системи. Робота мозку. Це психіка, яка то набирає оберти, то гальмує. Іноді ти почуваєшся майже генієм, іноді — ніким. Це не жарти, бо за цим може ховатися самотність, сором, неприйняття себе. А ще — відкладання важливих кроків, коли ти не впевнена, чи можна довіряти собі.

Але це не вирок. лікується. З нею можна жити — і навіть творити, відчувати, бути. Головне — розпізнати симптоми, прийняти, назвати речі своїм ім’ям і, можливо, звернутись до психіатра чи психотерапевта.

Бо ти не маятник, який коливається без кінця. Ти — людина.
Ти не зобов’язана бути зрозумілою й зручною щодня.
Ти маєш право бути почутою.

Настрій то піднімається, то падає — і здається, що стабільності немає. Але циклотимія часто стає сигналом: настав час сповільнитися й налаштувати ритм життя.
БАРСпокій — новий тип присутностіЩо стоїть за гнівом

Наші останні статті

Стаття про мікротравми та меншинний стрес, з якими стикаються ЛГБТ+ люди: відкидання, сором, напруження та страх бути собою. Про наслідки для тіла й психіки та про те, що допомагає повернути внутрішню опору.

01.12.2025

Особливі травми ЛГБТ+ людей

Травма — це не завжди одна подія. Часто це меншинний стрес: сотні крапель, які падають щод...

Стаття про те, чому травма повторюється, як працюють тригери та цикли травматичних реакцій, і що допомагає повертатися в безпеку та виходити з цього замкнутого кола.

30.11.2025

Чому травма повторюється: цикли та тригери

Травма — це не просто подія з минулого, яку можна «закрити». Часто вона повтор...

Стаття про те, що таке чоловіча травма, звідки вона береться та як проявляється. Про емоційне навантаження, рольові очікування, гнів, втому й тілесні симптоми. І про шлях до відновлення без сорому та тиску.

29.11.2025

Що таке травма: досвід чоловіків

Про чоловічу травму говорять рідко. Частіше — мовчать. Травма у чоловіків зазвичай не прий...

Стаття про те, що таке травма, які бувають її види та чому наслідки для жінок часто пов’язані з тілом, межами й нервовою системою. Про способи м’якого відновлення та повернення до себе.

28.11.2025

Що таке травма: види та наслідки для жінок

Іноді травма — це не про катастрофу. Іноді — про роки, коли не можна було плакати, б...