Циклотимія

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

29.09.2025

— це коли ти то обіймаєш світ, то хочеш сховатися під каменем. І все в одному тижні.

Ні, це не “характер такий” і не “ти просто емоційна людина”. Це про те, як всередині тебе змінюється все — швидкість, температура, близькість, тіло, відчуття себе. І все це — без попередження.

Ти можеш прокинутися і раптом зрозуміти, що жити — це майже радість. Хочеться писати, бігти, починати нове, розповідати вголос, будувати великі плани. Але проходить три дні — і тебе ніби здуває. Не голосно й не трагічно, а так, ніби хтось висмикнув дріт з розетки. І ти сидиш, дивишся в пустку, не можеш вирішити, поїсти чи полежати. Нічого не хочеться. Все здається безсенсовним. Іноді навіть думаєш: “Та може, я все це видумую?” Ні, не видумуєш. Це реальність.

Циклотимічний розлад — це молодша сестра біполярного розладу. Не така гучна, не така руйнівна, але така ж справжня. Так, тобі можуть казати: “Ну, ти ж не в маніакальній фазі, це не хвороба”. Але вона є. Просто не так сильно виражена — ніби тінь, що слідує за тобою. То ти — сонце, то — прохолодна сіра пляма.

Інколи важко пояснити, що з тобою. Люди помічають: “Ти була іншою вчора”. А ти сама не знаєш, яка ти сьогодні. І від цього — сором. Хочеться тримати стабільність, але її ніби немає в конструкції.

Це не примхи і не лінь — це особливість нервової системи. Робота мозку. Це психіка, яка то набирає оберти, то гальмує. Іноді ти почуваєшся майже генієм, іноді — ніким. Це не жарти, бо за цим може ховатися самотність, сором, неприйняття себе. А ще — відкладання важливих кроків, коли ти не впевнена, чи можна довіряти собі.

Але це не вирок. лікується. З нею можна жити — і навіть творити, відчувати, бути. Головне — розпізнати симптоми, прийняти, назвати речі своїм ім’ям і, можливо, звернутись до психіатра чи психотерапевта.

Бо ти не маятник, який коливається без кінця. Ти — людина.
Ти не зобов’язана бути зрозумілою й зручною щодня.
Ти маєш право бути почутою.

Настрій то піднімається, то падає — і здається, що стабільності немає. Але циклотимія часто стає сигналом: настав час сповільнитися й налаштувати ритм життя.
БАРСпокій — новий тип присутностіЩо стоїть за гнівом

Наші останні статті

Як виникає довіра між клієнтом і терапевтом. Чому вона не з’являється одразу і як поступово формується у процесі терапії.

09.03.2026

Як вибудовується довіра в терапії

Довіра в терапії — це не те, що трапляється одразу, з порогу. Це не так, що ти прийшла, сі...

Що таке терапевтичний альянс і чому зв’язок між клієнтом і терапевтом впливає на результат терапії. Пояснюємо, як саме це працює.

08.03.2026

Що таке зв’язок у терапії — і чому без нього нічого не працює

У терапії можна мати все «правильно»: метод, досвід, регулярність. Але якщо між вами...

Що таке терапевтичні стосунки і чому вони важливі в психотерапії? Про безпеку, межі та досвід нового способу бути у зв’язку.

07.03.2026

Терапевтичні стосунки: чому зв’язок між клієнтом і терапевтом має значення

Терапевтичні стосунки — не про “симпатію”. Вони про щось важливіше і рідше, ні...

Чи справді ми маємо нести все на собі? Розбираємося, чому перенесення відповідальності в терапії та житті може бути здоровим етапом відновлення.

06.03.2026

Перекладання відповідальності: чому це не завжди про інфантильність

У популярній психології часто можна почути фразу: «Не перекладайте відповідальність на інш...