Чого очікувати від першого візиту до травмотерапевта (до мене)

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

02.02.2026

Перший візит до травмотерапевта — це важливий і делікатний крок. Я хочу, щоб вам було максимально комфортно і зрозуміло, як усе відбуватиметься.

Спочатку ми обговорюємо ваші межі та формат спілкування: якою мовою вам зручно працювати, на «ти» чи на «ви». Це допомагає створити атмосферу довіри й поваги з самого початку.

Далі я трохи розповідаю про себе — хто я як людина, скільки мені років, де живу, що для мене важливо. Про професійний досвід говорю мимохідь, щоб ви розуміли, з ким маєте справу, але головне тут — живе знайомство. Щоб ви відчули: перед вами реальна людина.

Потім ви розповідаєте про себе: що привело вас на сесію, які у вас очікування, переживання й питання. Разом ми формулюємо ваш запит і визначаємо, що для вас зараз найважливіше.

У роботі я часто пропоную різні техніки або домашні завдання, але це не обов’язково. Я м’яко показую можливості — що можна взяти в роботу, а що ні, — і ми підбираємо те, що справді підходить саме вам і вашому темпу.

Наприкінці першої зустрічі я прошу вас коротко поділитися, як ви себе почуваєте після сесії: що було корисним, а що, можливо, хотілося б змінити. Також ми домовляємося про час наступної зустрічі.

Важливо: під час сесії ви можете пити воду або чай, перекусити чи покурити, якщо це потрібно. Єдине прохання — приходити без алкогольного чи наркотичного сп’яніння, щоб робота була максимально безпечною та ефективною.

Якщо ви хвилюєтеся або не знаєте, чого очікувати, — це нормально. Я тут, щоб підтримати вас на кожному етапі й разом зробити цей шлях трохи легшим.

P.S. Я по собі знаю, як страшно й вразливо буває прийти до психолога, особливо якщо це вперше. Я не лікар — я жива людина зі своїми тарганами. Мені подобаються люди у всій їхній різноманітності, і я знаю, що робити зі складними станами.
І… я вас витримаю.
Я залишуся, якщо вам погано, боляче, гірко; якщо ви налякані, в апатії, не знаєте, що сказати і як почати. Я не буду тиснути й робити боляче. Я просто буду поруч — жива — і ми рухатимемося вашим внутрішнім світом так, щоб це було для вас комфортно.

Наші останні статті

Завершення терапії — це не просто кінець, а окремий етап роботи. У статті — про те, як виглядає цей процес, чому важливо не зникати мовчки і що саме дають завершальні зустрічі. Про стосунок із терапевтом, досвід зворотного зв’язку і можливість винести з цього зв’язку щось своє.

20.04.2026

Як виглядає завершення терапії і чому воно важливе

Завершення — це не обов’язково крапка. Частіше — кома. Місце, де ви трохи довш...

Терапія для нейровідмінних дорослих часто виглядає інакше, ніж очікується на початку. У статті — про те, коли взагалі з’являється тема нейровідмінності, як змінюється фокус роботи і чому важливо не «підлаштовуватися під норму», а зрозуміти власні особливості. Про РДУГ, аутичний спектр і поступове відновлення контакту з собою.

16.04.2026

Як проходить терапія для нейровідмінних дорослих

На початку терапії про нейровідмінність зазвичай не йдеться. Під нейровідмінністю я маю на уваз...

Іноді в терапії зв’язок, який уже з’явився, ніби зникає. У статті — про те, чому це може статися, як відрізнити втрату контакту від складного етапу роботи і що робити в такій ситуації. Про розмову з терапевтом, страхи, які за цим стоять, і можливість відновити зв’язок або визнати його втрату.

10.04.2026

Що робити, коли зв’язок у терапії зник: як зрозуміти і що це означає

Це лякає. Бо все ж почалося: довіра, відкритість, опора. І раптом — щось змінюється. І з&r...

Здається, що все

06.04.2026

Як зрозуміти, що зв’язку в терапії немає

Іноді здається, що все нормально: терапевт чемний, розпитує, щось коментує. Але щось всередині н...