Чого очікувати від першого візиту до травмотерапевта (до мене)

Author Чайка Катерина

Чайка Катерина

02.02.2026

Перший візит до травмотерапевта — це важливий і делікатний крок. Я хочу, щоб вам було максимально комфортно і зрозуміло, як усе відбуватиметься.

Спочатку ми обговорюємо ваші межі та формат спілкування: якою мовою вам зручно працювати, на «ти» чи на «ви». Це допомагає створити атмосферу довіри й поваги з самого початку.

Далі я трохи розповідаю про себе — хто я як людина, скільки мені років, де живу, що для мене важливо. Про професійний досвід говорю мимохідь, щоб ви розуміли, з ким маєте справу, але головне тут — живе знайомство. Щоб ви відчули: перед вами реальна людина.

Потім ви розповідаєте про себе: що привело вас на сесію, які у вас очікування, переживання й питання. Разом ми формулюємо ваш запит і визначаємо, що для вас зараз найважливіше.

У роботі я часто пропоную різні техніки або домашні завдання, але це не обов’язково. Я м’яко показую можливості — що можна взяти в роботу, а що ні, — і ми підбираємо те, що справді підходить саме вам і вашому темпу.

Наприкінці першої зустрічі я прошу вас коротко поділитися, як ви себе почуваєте після сесії: що було корисним, а що, можливо, хотілося б змінити. Також ми домовляємося про час наступної зустрічі.

Важливо: під час сесії ви можете пити воду або чай, перекусити чи покурити, якщо це потрібно. Єдине прохання — приходити без алкогольного чи наркотичного сп’яніння, щоб робота була максимально безпечною та ефективною.

Якщо ви хвилюєтеся або не знаєте, чого очікувати, — це нормально. Я тут, щоб підтримати вас на кожному етапі й разом зробити цей шлях трохи легшим.

P.S. Я по собі знаю, як страшно й вразливо буває прийти до психолога, особливо якщо це вперше. Я не лікар — я жива людина зі своїми тарганами. Мені подобаються люди у всій їхній різноманітності, і я знаю, що робити зі складними станами.
І… я вас витримаю.
Я залишуся, якщо вам погано, боляче, гірко; якщо ви налякані, в апатії, не знаєте, що сказати і як почати. Я не буду тиснути й робити боляче. Я просто буду поруч — жива — і ми рухатимемося вашим внутрішнім світом так, щоб це було для вас комфортно.

Наші останні статті

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих рідко обмежується лише медикаментами чи психотерапією. У статті розповідаємо, з яких ланок складається підтримка при СДУГ, як поєднуються медикаментозне лікування, психоедукація, психотерапія та зовнішні опори, і чому саме їхня спільна робота допомагає поступово будувати повсякденне життя з урахуванням особливостей нервової системи.

16.07.2026

Допомога при СДУГ у дорослих: з чого вона складається

Допомога при СДУГ (РДУГ) у дорослих — це мережа підтримки, яка складається з кількох напря...

СДУГ у дорослих часто виглядає зовсім не так, як у дитинстві. Гіперактивність може стати менш помітною, зате на перший план виходять труднощі з організацією, пам'яттю, плануванням і повсякденними справами. Саме тому багато людей роками не впізнають у себе синдром дефіциту уваги та гіперактивності, хоча вже давно живуть із його проявами.

У статті розбираємося, чому симптоми СДУГ змінюються з віком, як формуються компенсації та зовнішні опори, чому дорослий СДУГ часто залишається непоміченим і що насправді стоїть за фразою «я просто завжди так роблю». Про виконавчі функції, адаптацію нервової системи та довгий шлях, який проходить людина, навчаючись жити зі своїми особливостями.

08.07.2026

Як виглядає СДУГ у дорослих

Більшість людей досі уявляють людину з СДУГ як дитину, яка не може всидіти на місці, перебиває в...

Майбутнє завжди містить частку невизначеності. Але чому одні люди у відповідь починають усе контролювати, інші уникають рішень, треті шукають підтримки, а хтось знаходить опору у власному досвіді чи гуморі? Справа не в характері, а в тому, як психіка намагається повернути відчуття стійкості.

У статті розбираємося, як психологічні захисти допомагають переживати невизначеність, чому самі по собі вони не є проблемою та коли починають обмежувати наше життя. Поговоримо про психологічну гнучкість, резильєнтність, стратегії подолання і про те, як терапія допомагає не позбутися звичних способів реагування, а поступово розширити їхній репертуар.

25.06.2026

Що робить психіка, коли майбутнє невідоме

Щодня ми стикаємося з невизначеністю, хоча часто навіть не помічаємо цього. Ми не знаємо, як про...

Гіперконтроль часто сприймають як надмірну відповідальність, перфекціонізм або любов до порядку. Але за постійною потребою все контролювати нерідко стоїть не сила характеру, а спроба нервової системи впоратися з тривогою, травматичним досвідом або життям у невизначеності.

У статті розбираємося, чому виникає гіперконтроль, як він пов'язаний із втратою відчуття опори, чому зустрічається при травмі, СДУГ, ОКР і тривожних розладах та чому його неможливо просто «відпустити» силою волі. Про внутрішній контроль, захисні механізми психіки та те, як у терапії поступово з'являються нові опори, завдяки яким потреба постійно контролювати життя стає меншою.

17.06.2026

Що таке гіперконтроль і чому він виникає

Гіперконтроль — це стан постійного внутрішнього контролю, у якому людина не може достатньо...