Чи достатньо “серйозна” ваша втрата, щоб сумувати

Вікторія Бельговська

23.10.2025

“Іншим гірше.”
“Це ж не смерть, чому я так реагую?”
“Я сама це обрала.”
“Я повинна бути вдячною.”

Знайомі думки? Це і є знецінення втрати — спосіб зменшити власний біль, бо так колись навчили: не перебільшуй, не засмучуйся, тримай себе в руках. Але правда в тому, що всі втрати — реальні. І особистий біль не вимірюється масштабом події.

Горювання — це не про ступінь “трагічності”. Це про розрив між тим, як було (або як ви сподівалися, що буде), і тим, що сталося. Це глибокий процес горювання, який не має чітких правил і дедлайнів.

Які втрати вважаються “справжніми”

Усі.
Навіть ті, яких ніхто не бачить.
Навіть ті, які інші назвали б “драмою”.
Навіть ті, у яких вам самим важко зізнатися.

Що можна вважати втратою?
Все, що давало вам сенс, опору, радість, відчуття напрямку — і щезло.

Це може бути:

— Втрата стосунків, які ви самі завершили — разом із мріями, надіями, частиною себе.
— Втрата ілюзій — коли відкривається правда, до якої ви ще не готові.
— Втрата стабільності — навіть якщо це “просто переїзд”, “просто нова робота”.
— Втрата звичних ролей — “тепер я більше не…”

Біль не вимірюється величиною події.
Він вимірюється тим, що це для вас значило.
Тільки ви знаєте, наскільки глибокою була ваша прив’язаність, наскільки сильно ви трималися за те, що пішло. Це і є емоційна втрата, яка торкається найвразливіших місць.

Що допомагає не знецінювати свою втрату

1. Назвати її.
Дати їй ім’я. Навіть якщо воно звучить незвично.
“Я втратила мрію.”
“Я втратила відчуття дому.”
“Я втратила зв’язок із собою.”

Коли втрата названа — вона перестає бути тінню. Це крок до прийняття втрати.

2. Не порівнювати.
Те, що іншим боляче, не робить ваш біль меншим.
Горювання — не змагання.
Це процес, у якому кожен має право на свій темп і глибину.
Ваше внутрішнє горювання — унікальне.

3. Не поспішати “виходити з цього”.
Біль минає не тоді, коли ви його ігноруєте, — а коли дозволяєте йому бути.
І поступово простір життя знову розширюється.
Так відбувається як пережити втрату — через м’яке проживання, а не заперечення.

Ви маєте право горювати.
Право сумувати.
Право злитися, згадувати, плакати, мовчати.

Навіть якщо це не “офіційна втрата”.
Навіть якщо ніхто не помітив, що щось у вас зникло.

Бо якщо ви це втратили — значить, це було важливим.
І цього вже достатньо.

Горе не вимірюється масштабом події. Воно завжди про стосунок, про щось цінне, що втрачено. Про його прийняття — у статтях нижче:
→ Горе: як ми проживаємо втрати і чому це важливо
→ Що означає “відпустити”
→ Як спокутувати провину