Агорафобія: що робити?

Наталія Шнарс

31.08.2025

Агорафобія — це тривожний розлад, при якому людині стає страшно опинитися в ситуації або місці, звідки важко «вибратися» або отримати допомогу, якщо раптом стане погано.
Часто цей стан пов’язаний із панічними атаками або глибоким відчуттям тривоги.

Для когось страшно виходити з дому, їздити в метро чи автобусі, стояти в черзі, бути в натовпі або навіть просто гуляти вулицею.

Важливо пам’ятати: агорафобія — це не слабкість характеру, а реальний розлад, пов’язаний із роботою нервової системи та механізмами тривоги.

Основні симптоми агорафобії

• Уникання місць, де «може накрити» — транспорт, магазини, кіно, великі площі.

• Сильна тривога або паніка при спробі вийти за межі «безпечної зони».

• Тілесні симптоми: серцебиття, запаморочення, брак повітря, тремтіння.

• Постійне напруження, очікування нападу («а раптом знову?»).

Якщо ви ще не читали, спершу варто розібратися, як саме страх “застрягти” впливає на повсякденне життя.

Як все зазвичай починається

Часто стартом стає перша панічна атака.

Уявіть: людина їде в метро, раптом серце починає шалено битися, дихання збивається, голова крутиться. Думка: «Я помираю! Мені погано!»
Досвід настільки шокуючий, що виникає новий страх: «А якщо знову станеться?»

З часом людина уникає місця, де це трапилось. Потім — подібних місць. І межі життя стають усе вужчими.

Що може бути у передісторії

• Підвищена тривожність із дитинства.

• Досвід травм або хронічного стресу.

• Перфекціонізм, потреба контролювати усе навколо.

• Сімейна історія тривожних або панічних розладів.

Що запускає агорафобію

• Сильний стрес (втрата роботи, розлучення, переїзд).

• Фізичне виснаження: недосип, хвороби, хронічна втома.

• Іноді — випадковий збіг: перший напад стався «не в тому місці і не в той час».

Як лікується агорафобія

Терапія має бути комплексною і дбайливою.

• Психоосвіта: пояснити, що відбувається в нервовій системі — це зменшує страх.

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): вчить помічати автоматичні тривожні думки, перевіряти їх і знижувати катастрофізацію.

• Експозиції: поступове, контрольоване занурення в ситуації, що викликають страх.
  Наприклад: спершу вийти на сходову клітку, потім — до магазину, потім — проїхати одну зупинку.

• Навички самодопомоги: дихальні техніки, заземлення, релаксація, фокус уваги.

• Медикаменти: якщо тривога занадто сильна — за призначенням психіатра.

• Підтримка близьких: без тиску, але з постійною присутністю.

Важливо в процесі лікування

• Іти маленькими кроками, не вимагати від себе “подвигів”.

• Хвалити себе за кожен, навіть найменший прогрес.

• Не порівнювати себе з іншими — у кожного свій темп.

• Довіряти процесу — терапія працює, але вимагає часу і терпіння.

Скільки триває лікування

Усе індивідуально.
При регулярній роботі з терапевтом перші покращення зазвичай відчутні через кілька місяців.
Повне відновлення може тривати від пів року до року і більше — залежно від інтенсивності симптомів і підтримки.

Клінічний приклад

(анонімність дотримано)

Жінка, 32 роки. Перші панічні атаки сталися у метро після сильного стресу на роботі.
Згодом вона уникала транспорту, потім — будь-яких виходів далі за межі кварталу.

План терапії:

• Розібрали, що паніка — не небезпечна, а тілесна реакція нервової системи.

• Вчились відстежувати автоматичні думки й змінювати «я помру» на «це тривога, вона пройде».

• Освоїли дихальні вправи й техніки заземлення.

• Побудували “сходи” експозицій: від виходу до під’їзду — до короткої поїздки транспортом.

• Перші кроки робила з підтримкою близьких, потім самостійно.

Поступово вона повернулась до роботи й знову користується громадським транспортом.

Агорафобія лікується.
Це не вирок, а процес, який проходять тисячі людей.
І що більше тепла, терпіння і підтримки в цьому шляху — то легше він стає.